Ідея повного знищення української державності не є новою для Росії. І справа навіть не в заздрощах мегаімперії, яка через саму присутність України в світовій історії виявилася позбавленою власних історичних витоків.
Справа в принципах існування імперій як класу. Бо, відповідно до них, території, які примикають до кордонів таких імперій, мають бути або випаленою землею, або усіяні уламками інших держав, нездатними до самостійної політики — така собі антропогенна зона смітників і забур’янених пусток навколо сучасних мегаполісів.
Існування будь-якої іншої крім "руского міра" ідеї на кордонах імперії, та ще підсиленої державністю автентичного населення, завжди розцінювалося російськими царями як загроза імперії.
Натомість ліквідація чужої державності ніколи не вважалася для Росії чимось аморальним, варварським, не сприймалася як паплюження прав суверенних народів.
Більшість освічених начебто росіян і досі не розуміють: що такого поганого було в окупації країн Балтії на початку Другої світовій війні чи в намаганні зруйнувати як незалежну державу Фінляндію. Йшлося ж бо про захист священних кордонів СРСР!
Щодо Другої світової, то показовою є одна деталь, наведена британським істориком Аланом Джоном Персивалем Тейлором.
Вивчаючи архіви, він виявив, що Гітлер, розпочинаючи в 1939 році захоплення Польщі (в рамках секретного протоколу Пакту Молотова - Ріббентропа), зовсім не планував знищити її державність. За його задумом Польща в усіченому варіанті мала зберегтися як сателітна держава. Чому ж він змінив свою думку?
Бо нарвався на спротив Сталіна, який вперто стояв на своєму: Польща має бути знищена, з тим, щоб про неї не залишилося жодної згадки. Нарешті диктатори дійшли згоди, записавши в домовленостях: “Не припускатися на своїй території будь-якої агітації за (державу) Польщу”.
Якщо зануритися глибше в минуле, то виявиться, що домовленості між Гітлером і Сталіним по суті мало чим відрізнялися від тез документів, підписаних Російською імперією і Прусією наприкінці 25 листопада 1795 року, чим був узаконений Третій поділ Польщі.
Тоді до підписаної в Петербурзі конвенції була включена таємна стаття, за якою Росія, Австрія і Пруссія зобов'язалися не згадувати у титулатурі своїх правителів назв «Польща», «Польське королівство». Передбачалося також ліквідувати польське громадянство, спільно протидіяти спробам відновлення держави.
Тим не менш, попри всі ці "остаточні" поділи Польщі, вона існує і наразі є чи не найголовнішим опонентом путінської росії в об'єднанні Східної Європи.
Не маю жодного сумніву, що така сама доля чекає й плани Кремля назавжди знищити Україну як державу. Попри всі можливі випробування вона існуватиме як виклик імперському міфу.
