Відбулися певні події. Сталися певні умови, які би дали можливість людям, що не вміють усвідомлювати самостійно, пройти певний шлях усвідомлення, розуміння.
Ну, тобто німці програли та отримали умови для того, щоб вивчити уроки власної історії. Їм допоміг це зробити також контроль очищення їх свідомості від фашистського сміття союзниками по Антигітлерівській коаліції. Частина, на яку впливав СРСР, мала сумнівні умови для цього, зрозуміло ж. Але в цілому Німеччина виглядає такою, яка має внутрішні важелі для того, щоб не стати знову фашистською.
Росіянам, щоб усвідомити власні злочини, треба програти не тільки в плані відходу з українських територій - треба розвалитися на кілька частин, і ці частини, особливо з ма-а-асквою в центрі, повинні ще й контролюватися певний час кимось адекватним.
Наразі новинною стрічкою блукають слова Петра Павела про те, що Україна скоріше за все не відвоює частини територій у росії, і ті залишаться під окупацією принаймні "тимчасово". Що означає думку про те, що ні ми, ні росія не отримаємо чисту перемогу. Росія скоріше за все не розпадеться та не буде контролюватися ззовні, а ми не очистимо нашу землю повністю від цієї зарази.
Я зараз можу сказати, що я не хочу такого розвитку подій, але це буде примітивно, бо ж я не впливаю на хід війни. І що там я хочу, чи не хочу, натикається на певний реалізм. Цей реалізм стався через певний ланцюжок подій, рішень, в тому числі нашого "шановного" електорату.
Коли я критикую владу, то це виключно тому, що, на моє бачення, ніколи чи майже ніколи не буває правильного руху вперед без усвідомлення та виправлення помилок в нашому минулому. Коли ти не отримав умови для усвідомлення - ти не пройшов процесс розуміння: що сталося, чому це сталося, як треба було зробити, і який подальший план дій. Не тільки тих, кого ти обрав - а і твій також. Ти повинен зрозуміти, як тобі треба відноситися до певних подій в майбутньому, та на які граблі більше не наступати.
І якщо комусь не важко робити певні трансформації у своїй голові самостійно - то щодо великих людських мас треба, щоб їм допомогли. Німців тикали носами у скоєне. Росіян треба розвалити та контролювати, і тикати мордами у їх злочини.
А як нам? Коли ті, кого здали у полон росіянам, зараз розповідають, що дехто в зовнішній політиці цілком ого-го? І коли ті, хто 24 лютого 2022 року нарешті допетрав, що те, що летить у їх домівки, називається війною - знову будуть готові повірити, віддати всі права, відсторонитися та вкинути Україну в те ж саме коло, з якого ми ніяк не вийдемо?
Що повинно статися з нами, щоб ми отримали всі умови для порозумнішання, коли ми спочатку віримо медіа Коломойського, потім не віримо попередженням спецслужб США, потім вилазимо, хто живий, з-під руїн власних домівок, потім дивимось телемарафони, думаємо, що ті, хто на фронті з першого дня повномасштабної війни (а хтось і більше), буде там вічно, замість нас, бо сам підписався на це? І все це прикрити мідним тазом, який можна охарактеризувати як "ми ні при чому?"
А хто?
У величній країні вже досить маленьких людей. Це були звички радянського союзу, - виховувати ось таке лайно, яке ні за що не відповідає, бо була партія. Поки росіян не розвалили та не розділили, маленькі люди в нашій країні знову і знову будуть ризикувати всіми нами. Ми знову будемо просіюватись, як через сито, потрапляючи в епіцентри вибухів. Ми знову будемо бачити танцюючих під "пливе кача", чи "за териконами", і при цьому нічого не розуміючих. Будуть ті, хто регочуть на концертах над жартами про Армію. Будуть ті, хто як закрив очі на новини - так їх і не відкриє аж до наступних виборів, і то, щоб тільки побачити оманливу вигоду для себе.
То що повинно статися з нами, щоб ми мали шанси?
