Володимир Люлька, бізнесмен, керівник благодійного фонду BrainBasket, який займається безкоштовною ІТ-освітою, в ексклюзивному інтерв’ю 5.ua розповів, як в Україні підняти економіку завдяки ІТ та побудувати справжній середній клас
ОДНЕ З НАЙВАЖЧИХ ЗАВДАНЬ – ЗНАХОДИТИ ВОЛОНТЕРІВ-АЙТІШНИКІВ
– Як побудована система навчання? Чим ваші курси відрізняються чи кращі від інших? В чому їх особливості?
– Ми не говоримо, що наша система краща. Вона скоріше особлива, тому що ми навчаємо людей безкоштовно. Ми найбільша та наймасштабніша організація в Україні, яка займається безкоштовною ІТ-освітою.
Наша мета – підготувати людей для ІТ-індустрії. Допомогти зробити переорієнтацію, пояснити, як стати айтішником і допомагати їм зробити перші кроки. Тобто ми не комерційний навчальний заклад і ми не замінюємо ВНЗ.
З одного боку, особливість нашої програми полягає в тому, що ми використовуємо найкращі світові курси з програмування, зокрема таких університетів як Гарвард, MIT, Стенфорд. Ці курси дають фундаментальні знання про основи програмування. З іншого боку, наші заняття проходять у форматі змішаного навчання – самостійна робота з лекційним матеріалом, який викладений в онлайн, поєднується з аудиторною практикою під керівництвом досвідчених менторів.
Також варто зазначити, що програма носить всеукраїнський характер. Наразі у нас відкриті навчальні осередки в кожному обласному центрі, а також кількох менших містах, наприклад, Охтирці та Дніпродзержинську. Найближчим часом плануємо розширюватись та відкривати нові локації.
Важливо, що майданчиком для проведення занять ми обрали бібліотеки. Ми хочемо повернути їм колишню славу, відновити там такий собі "двіж", щоб туди приходили навчатись люди. Сам проект підтримала Адміністрація Президента України та багато провідних ІТ-компаній, зокрема Ciklum, "Навігатор", Microsoft.
Ми віримо, що до кінця цього року нам вдасться відкрити 100 хабів, і не тільки в обласних центрах.
– З чого починався ваш проект?
– У грудні 2015 року ми оголосили про старт проекту, а вже в березні цього року розпочали навчальний курс. За 3 місяці знайшли комп'ютери, волонтерів-менторів, координаторів проекту та підготували бібліотеки. На сьогодні у нас займаються 24 групи по 15 людей. З 25 тисяч заявок ми відібрали 360 людей, які найкраще відповідали критеріям. Це перша хвиля навчання, надалі плануємо навчати по 10 тисяч випускників на рік. Для цього треба відкрити 100 хабів та набрати менторів, а це одне з найважчих завдань – знаходити волонтерів-айтішників.
У НАС ДЛЯ АТОШНИКІВ І ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ Є ОКРЕМА ПРОГРАМА, ВОНА НАЗИВАЄТЬСЯ CODING FOR FUTURE
– Хто ваша цільова аудиторія? На кого розраховані курси?
– Ми називаємо їх "світчери", з англійської це перекладається як "той, що переключається". Це дорослі люди з вищою не ІТ-освітою, від 22 до 38 років. Зараз ми обмежуємось таким віком, щоб їм реалістично було знайти роботу після завершення курсів. Також велике значення має знання англійської, оскільки навчальні матеріали викладені саме англійською. Крім того, володіння англійською мовою є обов’язковим для роботи в ІТ-сфері. Пріоритет на навчання у групах надаємо багатодітним батькам, учасникам АТО та переселенцям, але їх дуже малий відсоток.
– А як же знання математики? Воно обов'язкове?
– Ні, не обов'язкове, але ж математику в школі всі вчили. Хтось згодом вивчав її у вищому навчальному закладі, а потім усе. Є такий міф, що якщо не маєш технічної освіти, тобі не стати айтішником. Ми руйнуємо цей міф, це неправда. Якщо у людини є достатньо сильна самомотивація та наставник-ментор, який розбиратиме домашні завдання та практичні матеріали, то є великий шанс, що людина зможе отримати базові навички, після яких вона має більше шансів знайти роботу в галузі ІТ. Або пройти практику в якійсь компанії, або ж, якщо обдарована людина, то одразу отримати роботу. Ми ж розуміємо, що конкуренція на ринку є. Айтішник – це модно, але й вимоги до програмістів високі.
Ми не можемо за курс, який триває 3-4 місяці, підготувати одразу крутого спеціаліста. Це нереально. Але якщо у людини є схильність, то ми виявляємо це шляхом відбору. А якщо людина закінчила цей курс, а він не легкий, ми бачимо, що людина старається. Найкращих випускників ми рекомендуємо ІТ-компаніям – щоб взяли їх на практику. Ми профорієнтуємо та даємо мотивуючого "стусана".
– Який відсоток АТОшників та переселенців?
– Відносно малий. Проблема в тому, що далеко не всі заявники цих соціальних груп відповідають вимогам до участі у програмі (зокрема, слабко володіють англійською мовою).
У нас для АТОшників і переселенців є окрема програма, вона називається Coding for Future (Програмуй для майбутнього). Першу хвилю запускали ще в 2014 році, спільно з Міністерством оборони України. Ми відібрали 70 осіб серед АТОшників та переселенців, але там переважали переселенці. Ми їх вивчили на професію тестувальника ПЗ, із цих 70 осіб 30% знайшли роботу впродовж трьох місяців. Зараз триває друга хвиля, яка почалась восени минулого року. Там навчається понад 100 людей у чотирьох різних містах.
У великому проекті Technology Nation відсоток учасників АТО і переселенців незначний, оскільки там вищі вимоги, курс важчий, вимоги до володіння англійською мовою на середньому рівні та вище.
- Чи займаються за різними програмами? Можна обирати напрям на тестувальника, хтось на дизайнера?
– Поки всі займаються за однією програмою – це гарвардський курс, який ми використовуємо за основу. Далі будемо вводити нові програми, наприклад, хочемо зробити курс з обробки даних. Плануємо також використовувати курс від Массачусетського технологічного інституту, адже він дещо легший. Ще хочемо запустити курс із Soft skills (персональні навички), щоб легше було на роботу влаштуватись, а також тайм-менеджмент, безкоштовні курси англійської. Взагалі маємо плани створювати різноманітні курси та наповнювати ними бібліотеку, щоб люди приходили й вивчали кому що цікаво. Не кожному дано і хочеться програмувати.
МИ ДУЖЕ ДОБРЕ КОТИРУЄМОСЯ У СВІТІ – ВСІ ЗНАЮТЬ ПРО ЯКІСТЬ НАШИХ ПРОГРАМІСТІВ ТА ІТ-СПЕЦІАЛІСТІВ
– Це має перетворитись на такі собі освітні хаби?
– Так, бібліотека як центр знань, освітній хаб, центр інновацій. Бібліотеки ми не просто так обирали. Обласна центральна чи місцева книгозбиральня знаходиться у зручному місці, всі знають це місце, є певна інфраструктура, Інтернет. Ми допомогли бібліотекам доставити туди комп'ютери, обладнати класи, проектори, екрани, знайти викладачів. Якщо б було більше саме менторів та викладачів, було б все набагато крутіше та масштабніше.
Сьогодні складно знайти таких людей та залучити їх до програми, зробити це в Кобеляках, Жмеринці, Яремче. Якщо людина хоче навчати і має базові знання, ми все розкажемо, покажемо, допоможемо обладнати клас. Тоді ця програма матиме більший ефект.
– Як оцінюєте рівень українських програмістів на міжнародному ринку?
– Ми дуже добре котируємося у світі. Всі знають про якість наших, у першу чергу, програмістів та ІТ-спеціалістів. Так, ми не супердешеві, як індуси, але у нас є баланс між якістю та ціною. Ми знаходимось у Європі, у нас зручне розташування для роботи з європейськими замовниками. Нещодавно Україна, за оцінками однієї з аналітичних агенцій, посіла перше місце як Software хаб, номер один як країна-розробник ПЗ. Тобто ми обійшли Польщу, ми номер один в Європі. Тепер потрібно зайняти перше місце у світі – обігнати Китай, США, Індію.
– Переважно всі компанії в Україні працюють на аутсорсинг. Чому у нас так мало ІТ-компаній, які виробляють власний продукт?
– Якщо ви говорите про український продукт на експорт, на продаж на інші ринки, то ця продуктова індустрія зараз розвивається, з'являються нові стартапи.
Так, вони виїжджають. Але це не означає, що вони всі сіли та поїхали з країни. Я спілкуюсь з багатьма людьми, які займаються венчурними інвестиціями, фондами прямих інвестицій, які шукають стартапи та залучають туди гроші. Суть у тому, що є команда людей, які придумали стартап, наприклад, розумний холодильник чи інший розумний пристрій. І вони придумали цю ідею тут, команда тут, розробники тут, але ринок збуту де? На жаль, в Україні немає ринку для реалізації кінцевих продуктів цих стартапів.
Зараз найбільший ринок збуту – США. Для того щоб там продавати, потрібно бути ближче до свого замовника. Для цього потрібно відкрити офіс продажу та маркетингу. Представницький та консалтинговий офіси саме там. Тому реєструється американська компанія, топ-менеджмент їде туди, бо потрібно постійно зустрічатись з новими інвесторами. Презентувати продукти у Кремнієвій долині, Нью-Йорку, аби ці продукти виводити на ринок. Туди виїжджають тільки для того, щоб просувати продукт, а розробники, бек-офіс, кол-центри – вони залишаються в Україні.
– А скільки в Україні на сьогодні компаній, які займаються розробкою власного продукту?
– І багато, і мало одночасно. Статистика сьогодні така –понад 1000 ІТ-аутсорсингових компаній, які працюють на експорт, понад 1000 стартапів, більше 100 R&D центрів. Тобто з цих 1000 компаній 100 дуже активних, які щось придумали, отримали перші інвестиції та пробують виходити на інші ринки. У нас дійсно багато стартапів, але тих, які мають шанси "просунутись", їх десь до 100.
Звісно, потрібно поступово боротися за український продукт. Зараз наша країна працює більше на експорт, ми не створюємо майже ніякої інтелектуальної власності. І це нормальний екосистемний шлях для того, аби ми були більш як стартап-країна, як друга Кремнієва долина. Для розвитку українського продукту потрібно, щоб держава створювала екосистему, інфраструктуру – починаючи від регуляторної політики, законодавства, створення спеціальних умов, а також не тиснути на бізнес, а навпаки стимулювати. Багато у цьому шляху залежить від держави.
Але зараз цього не відбувається, тут нема ринку, а тільки затискання в тиски. І це не на користь ІТ-сфері. Добре, що хоч дають можливість наймати наших програмістів на роботу закордонними клієнтам. Вітчизняні ІТ-спеціалісти надають свої послуги закордон якісно, класно і користуються попитом.
Але було б класно, якби Україна у найближчі 5-10 років рухалась убік продуктової країни. Створити свій другий Facebook – це круто. Але було добре, якщо б збільшувалось поняття "Made in Ukraine".
Є ТРИ ГАЛУЗІ, ЯКІ РОЗВИВАЮТЬСЯ В УКРАЇНІ І В ЯКИХ ЗРОСТАЄ ЕКСПОРТ: АГРО, МЕТАЛУРГІЯ, ІТ
– Чи може ІТ-індустрія стати лідируючою в економіці України. І як швидко це може статись?
– Ми, тобто IT-галузь, знаходимось зараз на третьому місці за обсягами експорту. Є три галузі, які розвиваються в Україні і в яких зростає експорт. Перша – агро, друга – металургія, третя – ІТ. Третя галузь експорту – це 4-5% ВВП України. А потрібно зробити, щоб було 20-30%. Я думаю, через 10 років ІТ може стати провідною галуззю, хоча традиційно ми були агрокраїною.
В Україні завжди були у пошані інженери, схемотехніки. Шансів, що ІТ стане провідною індустрією, дуже багато, але це також залежить від держави. Тому що будь-яка зміна влади, скандал можуть відкинути назад всі попередні досягнення. Те, що ми в трійці лідерів – це вже добре. Зростання ІТ-індустрії у країні сьогодні становить близько 15-20% на рік. Такими темпами вона зростатиме і надалі, тому потрібно більше залучати талановитих людей і давати можливість їм навчатись, комусь платно, комусь безкоштовно.
Потрібно робити якісні зміни в навчальних програмах. Адже люди повинні ставати спеціалістами після університету, а не після трьохмісячних курсів. Освіту потрібно міняти докорінно та шукати нові підходи.
Всі чули про роботу в ІТ, про зарплати в доларах, але не всі знають, як туди потрапити, що потрібно зробити для цього. Наскладав гроші, пішов на курси, провчився половину курсу, але зрозумів, що це не його. Гроші повернути складно, настає розчарування, людина засмучується.
– У якій сфері ІТ найвищі зарплати? У яких спеціальностях?
– Зараз затребувані програмісти, які займаються веб-розробкою, мобільними розробками, програмуванням розумних пристроїв, Internet of things (Інтернет речей). Є три рівні – junior, middle, senior – це розподіл за рівнями досвіду.
На сьогодні найкраще почуваються веб-розробники Java та PHP. І, звісно, чим вищий рівень спеціаліста, тим вищі зарплати. Так, наприклад senior-розробник отримує 3-4 тис. доларів на місяць, тому що на них дуже великий попит. В Україні, в Польщі та в Білорусі зарплати приблизно однакові. У Сербії, Румунії, Болгарії менші.
– А у США?
– Чому розвинуті країни – США, Європа – використовують іноземних програмістів? По-перше, тому що у них нема стільки спеціалістів, щоб покрити попит. По-друге, там вищі зарплати та якість. Тому й існує аутсорсинг, і вони користуються послугами компаній з України.
Наскільки мені відомо, наприклад, Java-розробник у США може отримувати у 2 або у 2,5 рази більше. Звісно, це залежить від країни та специфіки. Це так, загальними цифрами.
– Які на сьогодні спеціалісти, напрями ІТ найзатребуваніші у світі?
– Це веб-розробники, mobile-розробники. Зараз "бум" електронної комерції, всі переходять у "хмари" та веб, тому веб-розробка зараз дуже в ціні. Ми живемо у наших смартфонах, з'являються нові мобільні додатки, плюс зараз активно розвивається напрямок Big data (Великі дані). Тобто люди, які вміють працювати з даними Data science, дуже цінуються. Також зараз є великий попит на спеціалістів, які вміють працювати з розумними пристроями і програмувати плати. Сюди варто віднести і тих, хто вміє програмувати роботів, датчики Internet of things, підключати "нерозумні" пристрої до Інтернету, робити їх розумними, наприклад, холодильники, кавоварки тощо.
ДО 2020 РОКУ У СВІТІ БРАКУВАТИМЕ 5 МЛН ІТ-ФАХІВЦІВ – МИ ГОТУЄМОСЬ ЗАПОВНИТИ ЦІ ПОЗИЦІЇ
– З чого починався ваш проект? І чия це була ідея?
– Ідея створення Фонду належить данському підприємцю, який є СЕО і співзасновником компанії Ciklum, Торбену Майгарду. Він живе в Україні з 1998 року і щиро переймається долею українців, тому й вирішив придумати такий фонд і розвивати освіту. З цією ідеєю він звернувся до інших ІТ-компаній та запропонував їм об’єднатись, щоб разом розвивати ІТ-індустрію. Вони дуже позитивно сприйняли цю ідею та заручилися підтримкою КМДА і колишнього міністра економіки України Павла Шеремети. Сьогодні компанія Ciklum входить до топ-5 IT-компаній Східної Європи, в ній працюють понад 2500 програмістів.
– Яка мета вашого проекту?
– Наша головна мета – підготувати нових ІТ-спеціалістів. Наші проекти спрямовані на популяризацію ІТ-освіти, профорієнтацію та навчання нових спеціалістів. Ми поставили собі за мету до 2020 року підготувати 100 тис. нових ІТ-спеціалістів. Підрахували, що у нас після Майдану біля 100 тисяч айтішників уже є, створімо ще 100 тисяч. Таким чином допоможемо Україні підняти економіку завдяки ІТ-індустрії та побудувати справжній середній клас.
Згідно з дослідженнями, до 2020 року в світі очікується нестача 5 млн ІТ-фахівців, майже 1 млн у Європі та 100 тис. в Україні. І ми готуємось заповнити ці позиції.
– Як ви оцінюєте якість української освіти у сфері ІТ?
– Не дуже високо. На жаль, ми продовжуємо втрачати позиції хваленої технічної інженерної бази від Радянського Союзу. Як і всю країну, нашу освіту розвалювала корупція, халатність і консерватизм, це вплинуло на її систему. Зараз, сподіваємось, з приходом нового міністра кардинальні реформи будуть продовжуватися. Потрібно, щоб наші ВНЗ стали конкурентами, по-перше, між собою, і хороших спеціалістів випускали б не тільки КПІ та КНУ ім. Тараса Шевченка.
Є рейтинг вишів, які є найкращими за технічними спеціальностями – це КПІ, ХНУРЕ, КНУ ім. Тараса Шевченка, Львівська політехніка, НАУ, СумДТУ та політех у Черкасах. Але і їх випускники – це більше теоретики, ніж практики, вони не можуть одразу піти працювати після вишу. ІТ-компанії беруть їх на роботу не через одного, а через десятьох, тому потрібно покращувати якість освіти.
По-перше, треба оновити програму, зробити її актуальною вимогам сучасних ІТ-компаній та глобальним технологічним трендам.
По-друге, мотивувати молодих викладачів залишатись у ВНЗ, а не йти працювати у ІТ-компанії, підвищувати зарплати та зацікавлювати їх. Скорочувати кількість вишів, робити їх більш конкурентоспроможними. Потрібно робити комерційну освіту, як за кордоном. Інакше як виші зароблятимуть собі на проживання? Вважаю, що потрібно закривати всі ці ПТУ, коледжі. Як у США – школа та університет: High school – university. Потрібні серйозні революційні кроки.
– Ви досить успішний бізнесмен. Чому ви взялися за цей проект?
– Я й зараз займаюсь бізнесом. Я витрачаю час на фонд як волонтер. По-перше, мені подобається створювати великі проекти, подобається масштаб. Також я вважаю, що у нас в країні дуже багато розумних людей, які можуть застосувати свої знання в ІТ-сфері. Я сам айтішник, і розумію, що зараз людям дуже потрібна допомога – багато кого скорочують, в багатьох галузях хороші спеціалісти не можуть реалізувати свій потенціал через складну економічну ситуацію. Мені подобається допомагати не країні, а саме людям.
Мені вдалося створити класну команду і вибудувати комунікацію, PR, бренд та репутацію Фонду. Це дуже важливо для благодійної організації. Одним словом, мені подобається і вдається. Я вважаю, що таким чином допомагаю людям. Якщо ми навчимо 1 відсоток зі 100 і вони знайдуть своє нове життя, то це вже буде круто. Це питання внутрішніх цінностей, драйву. Тут бізнесу немає.
Джерело
