Під кінець 2023-го багато хто починає озвучувати свою думку про те, наскільки успішною чи навпаки, провальною, виявилася наступальна кампанія Сил оборони України цього року. Одні наводять передусім як аргумент територіальні досягнення СОУ, дехто оперує іншими складовими, але все одно впирається в питання територій. Однак мало хто розглядає результат наступу під дещо іншим ракурсом – і не менш важливим.
Погляд під одним кутом
Сьогодні більшість аналітиків, журналістів і просто любителів поговорити погоджуються, що наступ СОУ в 2023 році пішов не за планом і загалом його можна вважати невдалим, ніж навпаки. Можливо, вони й мають рацію, але проблема більшості наших “говорунів” у тому, що вони мислять певними, зрозумілими для всіх категоріями, не виходячи за межі їхніх кордонів.
Основною категорією такого мислення є вимірювання досягнень СОУ в територіях, у звільнених квадратних кілометрах, селах, містах.
Насправді в оцінку досягнень можуть входити й інші складові (малозрозумілі середньостатистичним громадянам) – до них належать висоти, опорні пункти, транспортні вузли та просто ті чи інші рубежі. А є ще одна цікава категорія – втрати. І саме про них я хотів би поговорити, оцінюючи наступальну кампанію СОУ у 2023 році.
Втрати російських окупаційних військ
Фактично наступ Сил оборони України розгорнувся в червні 2023 – і саме від цієї дати я відштовхуватимуся, оцінюючи втрати російських окупаційних військ до кінця листопада. Базові дані з оцінки втрат РОВ я братиму зі зведень Генерального штабу ЗСУ як офіційного джерела.
Отже, з червня по листопад 2023 року втрати РОВ склали:
особовий склад – 121 670 (рекорд втрат у листопаді – 28 550);
танки – 1760 (рекорд у жовтні – 5210);
ББМ – 2894;
артилерія стволова – 4457 (рекорд втрат у вересні – 947);
РСЗВ – 337 (рекорд втрат у липні – 67);
ППО – 269 (рекорд втрат у липні – 73);
автотранспорт – 4160 (рекорд втрат у вересні – 874);
спецтехніка – 679 (рекорд втрат у липні – 138).
За період з червня по листопад 2023 року російські окупанти зазнали найважчих втрат – із встановленням цілої низки рекордів не просто в межах минулих шести місяців, а за весь період повномасштабного вторгнення в Україну.
Звичайно, той, хто розглядає успіх наступу виключно у квадратних кілометрах, не відзначить таких досягнень, оскільки навряд чи він зможе прорахувати, що очікувало б Україну, якби СОУ не розгорнули цю операцію минулого літа.
Якби українці не наступали
Якби СОУ не наступали, то у російських військ з’явилася б можливість накопичувати ресурс, відновлювати боєздатність підрозділів, повністю їх штатно комплектувати і формувати нові.
За приблизними даними, російське угруповання в Україні станом на сьогодні становить до 450 тис. особового складу. Без активної наступальної кампанії СОУ цей показник зараз становив би понад 500-550 тис., що значно спростило б російському командуванню не тільки вести оборонні дії, а й наступальні.
Потенціал РОВ по танках на сьогодні оцінюють до 3 тисяч і ця цифра була б набагато вищою, якби ВПК росії останні пів року не працював би на постійну компенсацію втрат, а видавав продукцію на нарощування та накопичення.
За різними оцінками, росія має у своєму розпорядженні від 4 до 4,5 тис. стволової артилерії різного калібру та різного функціоналу. Не важко приплюсувати до цих показників знищену за пів року частину й отримати вельми неприємну цифру в понад 8,5 тис. стволів.
До того ж наступ СОУ змусив росіян задіяти запаси артилерійських снарядів, остаточно виснаживши їхні засіки, і саме влітку 2023 року на озброєнні РОВ вперше були верифіковані іранські боєприпаси. До кінця літа росія форсувала процеси отримання боєприпасів КНДР, що явно сигналізувало про критичну ситуацію в окупантів з пропорційним постачанням боєкомплекту в зону бойових дій.
Зважаючи на все вищезазначене, оцінка наступу СОУ як операції зі звільнення територій України має одного типу висновки, тоді як розгляд цієї операції як масштабного виснаження ресурсу противника дозволяє зробити абсолютно протилежну оцінку.
Що маємо в результаті
Наступ Сил оборони України влітку 2023 року в будь-якому випадку був вимушеним заходом. Якби його не розпочали українські війська, російські отримали б можливість настільки накопичити ударний потенціал, що змогли б проводити наступальні операції одночасно за кількома напрямками.
Зі свого боку СОУ не тільки скували РОВ у Запорізькій області, а й створили тимчасову логістичну плутанину та ефект постійного кочування російських підрозділів від однієї групи військ до іншої для посилення того чи іншого плацдарму.
Результатом цих дій і справді не стали масштабні звільнення територій, як багато хто розраховував і сподівався, але саме вони дали змогу завдати серйозної шкоди і виснажити противника, змусивши його значно обмежити свої наступальні амбіції, і загалом скоротивши ефективність будь-якого наступу за будь-яким напрямком, що намагається вести РОВ.
Тому з твердженням, що наступ СОУ влітку 2023 – це повний провал, я категорично не погоджуся. Так, він розкрив низку проблем і змусив змінювати загальну тактику ведення бойових дій. Але при цьому ця кампанія на “відмінно” виконала й іншу функцію – виснаження противника. Причому із збереженням цієї тенденції у грудні і не лише. Загалом концепція виснаження ворога може стати основною у новій фазі війни, з якою ми переходимо у 2024 рік.
