Все, що ми бачимо за останні роки – як і більшість років до того – це хаотичні, незрозумілі, поодинокі дії України у бік Молдови і навпаки.
З одного боку, це легко пояснити. І Молдову, і Україну з моменту розпаду СРСР внутрішні конфлікти тягнули то в Європу, то в Росію. Зміна влади означала зміну вектору.
Але зараз, з 2014 року, в Україні вектор незмінний. І тренд зрозумілий на роки вперед. Проросійський дискурс іде в маргінез. Більшість українців обирає західний напрямок. Це означає, що Україна може закладати стратегію.
Але вона цього не робить.
Подивіться на мапу України. Зверху. І спробуйте перейти до так званого helicopter view – поглянути на ширшу картину.
Ви побачите, що Україна оточена російськими військовими базами з усіх чотирьох сторін. Так, ми банально оточені ворогом. Схід – Росія. Північ – Білорусь. Південь – окупований Крим. І, нарешті, Захід – окуповані територіі Молдови (т. зв. «Придністров‘я»).
Тому всі наші дії мають бути прив‘язані до генеральної стратегії – виходу із оточення.
І тут окуповані території Молдови – найбільш вразливий для Росії елемент. Погляньте самі. Економіка т. зв. «Придністров‘я» фактично відсутня. Збройні сили – окрім російської військової бази – відсутні. Україна там завдяки пропаганді сприймається як ворожа, але дуже сильна держава, що дає нам психологічну перевагу і можливість грати «першим номером».
Я вважаю, що Україна має робити все, аби окуповані території повернулися Молдові, а росіяни зі своєю базою були інтерновані зі звільнених територій. Це не питання днів, і навіть місяців. Але це і не питання десятиріччь. Це питання стратегії, економіки і дипломатії. Т. зв. «Придністров‘я» настільки вразливе, що не просто може, а мусить бути козирем України у тиску на Росію.
Але головна його роль в іншому. Воно приречене бути знищеним спільними діями України та Молдови, вийти із геополітичного оточення, подарувати нам союзника – Молдову – і дати можливість Україні зробити західні кордони безпечними, зосередившись на інших напрямках – тій же Білорусі. І я впевнений, що при правильній послідовності дій «Придністров‘я» може бути повернено Молдові навіть без спільної військової операції і без єдиного пострілу.
Що таке «Придністров‘я» зараз для України?
- це російська військова база, для захисту від якої ми мусимо тримати війська біля її кордонів;
- це загроза прориву Росії з окупованого Криму через Одесу для отримання кордону зі своїм анклавом;
- це неконтрольована економічна діра, через яку возять контрабанду та наркотики;
- це, врешті-решт, постійне джерело геополітичної небезпеки. Це якір, яким Росія блокує проєвропейські та атлантичні наміри нашого природного союзника – Молдови.
Чим має бути «Придністров‘я»?
Нічим.
Звичайним регіоном Республіки Молдова.
Тому я сприймаю всі тактичні дії – з Чаусом, з газом, з усім іншим – такими, що шкодять, а не допомагають. Бо тактика без стратегії шкодить завжди, навіть якщо дає невелику перевагу тут і зараз.
Україна мусить розробити стратегію щодо Молдови і всі тактичні дії планувати виходячи із цієї стратегії.
Цього немає навіть близько. І тому ми ще довго будемо залишатися у оточенні з чотирьох боків.
Нажаль.
