Учора президент сказав, що державі не вистачає коштів для виробництва далекобійних дронів.
Власне кажучи, державі під час війни - і це природно - не вистачає грошей на все. Економіка майже не працює, грошей у державній скарбниці обмаль, тому цим малим ресурсом треба ефективно розпоряджатися.
Перше, не варто тут розраховувати на якісь «інвестиції». Інвестор приходить у бізнес для того, щоб заробити гроші. Ніхто не вкладатиме кошти у виробництво одноразових дронів, якщо в держави немає грошей за них заплатити.
Також дуже сумнівно, що хтось вкладатиме гроші в розвиток виробничої бази українських розробників, розраховуючи на майбутні повоєнні прибутки від продажу безпілотників в інші країни, - ніхто не знає, коли буде цей час «після війни», а виробництво супротивник може просто зараз розбомбити, і всі «інвестиції» підуть прахом.
І не треба плекати ілюзій - українські далекобійні дрони, створені для цієї війни, не будуть конкурентоспроможними із завтрашніми повоєнними зарубіжними дронамі, які створюють просто зараз, з урахуванням, зокрема, і нашого досвіду.
Тобто, нам треба розраховувати на власні сили і свої гроші. Щоб отримати більше далекобійних дронів, треба знижувати їхню вартість.
Зробити це можна тільки в процесі масового виробництва однієї, двох, максимум трьох моделей дронів на багатьох підприємствах за ліцензією - тоді і вартість комплектуючих знижуватиметься за великих обсягів закупівель, і ціна українських компонентів стане нижчою, знизяться витрати на людино-години, адміністративні витрати та інші.
Так, за масового виробництва - понад 20 тис. штук - у роки Другої світової війни німцями літаків-снарядів Фау-1 їхня вартість за рік виробництва знизилася з 10 тис. рейхсмарок до 3,5 тис. Наймасовіший траспортний корабель Другої світової - побудовано 2751 штуку - суховантаж типу «Ліберті» коштував спочатку 1,5 млн доларів, а наприкінці війни його виробництво коштувало американському уряду в 700 тис. доларів.
Як бачимо, ціна може знизитися вдвічі, а то й утричі внаслідок широкомасштабного виробництва. За рахунок чого? - За рахунок зниження ціни закупівлі імпортних комплектуючих і матеріалів - приблизно на 25%, тобто, на чверть. За рахунок зниження частини офісних і адміністративних витрат - теж на 25% (напевно).
Найбільше ціна може бути знижена за рахунок масовості виробництва - сьогодні виробникам усіх типів дронів (не тільки далекобійних) доводиться закладати в ціну, крім дозволених 25% прибутку, ще й витрати на утримання виробництва, колективу розробників, офісу витрати на простої, тому що держава розміщує замовлення неритмічно і на обмежену кількість безпілотників.
Де ще шукати резерви зниження вартості безпілотників?.. У головах наших високих керівників. Так само як і пересічні обивателі, наші високі керівники, за рідкісним винятком, дуже слабко розбираються в безпілотниках і тактиці їх застосування. Тому роблять прикрі, дорогі помилки.
Багато хто вважає, що «хороший» далекобійний безпілотник обов'язково має нести солідну бойову частину (не менше 50 кг, чого вже дріб'язковими) на велику відстань. Однак такі безпілотники вже мають розміри легкомоторного пілотованого літака, їх добре помічають радари, візуально вони теж добре помітні, їх легко збити, і вони коштують нечувано дорого, тому що виробник прагне в такий великий апарат вставити всі системи і прилади, які тільки помістяться. Та й правду кажучи, ціну на такі монстри часто формує «політика» - якщо великому керівнику хочеться купити великі дрони, то їх куплять за будь-які гроші.
Безумовно, потрібні різні дрони з різною вагою бойової частини і на різну дальність. Скажімо, щоб завдати болючого удару по нафтопереробному заводу, заводу з виробництва дронів або складу ракет супротивника, потрібні саме такі потужні й дорогі дрони, які можна зробити вдвічі дешевше за масового виробництва.
Але для атаки по літаках противника на аеродромах, по системах ППО і навіть для того, щоб розміняти дрон на зенітну ракету (прорядити ППО противника), потрібні невеликі, малопомітні й недорогі дрони, які можуть коштувати 5-15 тис. доларів, і прекрасно виконують свою роботу, знищуючи дефіцитні та дорогі бомбардувальники супротивника та знижуючи кількість КАБів.
Ось і думай-те.
