Тільки хочу нагадати, що наша бідність це результат невпинних реформ, якими кормили суспільство наші політики. Наша бідність - це результат деградації нашої економіки, коли в нас лише знищувався совковий спадок і водночас нічого замість нього не було побудовано. Наша бідність - це показовий результат нездатності аграрної держави не лише до виробництва зброї, а нездатності профінансувати ці потреби.
От тільки після бою руками не махають. Тому краще давайте відштовхуватись від того що ми маємо.
І не тільки від того що ми маємо, а наскільки ефективно ми цим розпоряджаємось. Тому що якщо Росія виробляє снаряд за 1000 дол, а для України цей снаряд коштує 2500-3000, то ми втричі неефективніші ніж ворог у виробництві снарядів.
Взагалі, економічна ефективність є першим основним показником конкурентоздатності бізнесу. Той виробник, який з меншими витратами може виробляти певний товар, то саме він буде першим. Саме тому, більшість виробників переносили виробництво в бідніші країни - щоб зменшити витрати на виробництво.
От тільки, чомусь на державному рівні, цей принцип ефективності кудись зник. І ніхто навіть не намагається в цьому напрямі працювати. Бо тут виникає конфлікт. Ефективність державних витрат прямо конфліктує з маржою прибутковості підприємств.
Ще один показник неефективності це нездастність держави відмовитись від певних необовʼязкових витрат, щоб перенаправити цей дефіцитний ресурс на більш важливі цілі. Причому, що при теперішньому рівні витрат, ми легко могли б таким способом збільшити витрати вдвічі.
Тому так, ми бідні. Але проблема не тільки в бідності. Проблема також в тому, що близорукість та жадібність ще більше зменшує наші наявні обмежені ресурси.
