Ви, напевно, чули, що з їх, російського погляду, ми пречудово почуваємося в обороні, ракет по росії щодня запускаємо немало, дронів у нас необмежено, і збираємо ми ці дрони самі, в Україні. До того ж українці вмотивовані, підготовлені й розумні.
З чого ця нелюдь робить єдиний зрозумілий йому висновок: українці розумні й вмотивовані, тому що вони "ВЫрусь". Наскільки можна пояснити це його поняття - ми росіяни, просто виродились, відокремились саме від них. "Русскіх". Відпочкувалися, так сказати, і з окопів теж кричимо "русскіє нє здаются!" (Хто йому цю казку розповів?)
Звісно, коментувати подібну "діч" сенсу мало. Але я приведу себе в приклад, бо народилася саме на Сході, з дитинства отримала дозу російськомовності, якої позбутися - той ще квест, коли нею годували з дитсадка. До росії цікавості не було жодної, і це вже заслуга пострадянського часу. Але що хочу сказати: з певного моменту всередині поступово визріла ПЕРЕВАГА.
Колись близькість росії, її вплив, відкриті кордони тощо створили нам тут неписане правило: хочеш виглядати розумним - говори російською. Цей аспект загальновідомий. Наразі відчуття переваги, яке таки визріло, беззаперечно дає мені інше правило: хочеш переважати - говори українською. В розмовах будь-де ця тактика наділяє особисто мене відчуттям, що я як особистість стою сходинкою вище. Це особисте, і пишу виключно про себе. Але, здається, "ВЫрусь" мене ніяким чином не стосується, якщо так.
Перевага почала зростати з Помаранчевої революції (коли мені радили не виставляти напоказ ту помаранчеву стрічку на руці, а це ж на Сході), прикладу Майдану, добровольців на фронті, усвідомлення, що вибили росіян з мого Харкова, з Херсону, з Київщини. Перевага почала витісняти будь-яку меншовартість. І взагалі, дивіться, зараз найкращий час для того, щоб прокинутися, і так виглядає, наче відшукав діамант, і відчистив його від бруду - і він сяє. Ось це, що сяє - це ніяке не відокремлене від росії, а справжня українська ідентичність. До якого росія ніколи не мала ніякого відношення.
