"Думка така є..." - Олександр Карпюк

"Думка така є..." - Олександр Карпюк

Ось є держзаказ. Коли щось робиться, робляться іспити, полігонні, потім в бойових умовах (зараз так), потім там допрацювали багато ньансів, і почали закупівлю. І якщо там щось не так (а таке теж буває), то починається зрада на тему "як державні гроші можна було витрачати на це лайно?".

А є деякі виробництва, в яких вироби закупаються за волонтерські гроші. Ніяких іспитів, так, красиві ролікі чи фото для розгону по фб, закупівлі через волонтерів, і...потім ці вироби на фронті чи ломаються, чи просто перестають користуватись, чи просто ставлять "щоб було". І питань по такім виробам немає, бо це ж волонтери привезли, сонечки, якщо ти ж напишеш що виріб лайно- то по фб хіпеш буде, та ну його нах, ще й прихильники виробника будуть тижднями доказувати що це ти криворукий дебіл, а виріб ахеренний, а виробник взагалі патріот. І він це все робить тільки для того щоб допомогти країні, майже волонтерський проект жеж, а гроші там вторинні, і взагалі якщо можешь краще то зроби сам.

Тому більшість мовчать. Це ж державі можна казати про те що вона поставила лайно. Волонтерам так казати не можна. Бо вони ж сонечкі, на них тільки все і тримається

Хз що з цим робити.

Бо найбільше вкурвлює що після війни ці люди будуть розповідати не як вони за війну грошей заробили, а як майже безоплатно, на волонтерській основі державі допомогли.