ПЕРШИЙ: успішна стратегія управління державою — це не стільки те, чого ви хочете досягти, скільки те, чим ви готові пожертвувати заради досягнення цих високих цілей. Якщо метою керівництва країни є вільна й економічно розвинена держава, необхідно пожертвувати ідеєю повернення саме зараз захо́пленого проти́вником регіону. У китайській стратегічній грі Го є заповідь: «Віддай мале, візьми велике». «Мале» — це ілюзія можливості зараз повернути силою цей регіон, «велике» — це порятунок держави і в перспективі її економічне процвітання (показові приклади – Фінляндія, Грузія).
ДРУГИЙ: важливо усвідомлювати, що в країні, яка живе в умовах гарячої війни, неминуче високі витрати на оборону та висока роль військової еліти й державних органів безпеки. За певних умов надлишковий вплив силовиків може бути перешкодою для демократичних процесів, які необхідні для проведення соціально стійких реформ і в кінцевому підсумку - для економічного зростання та, перш за все, збереження самої держави (показовий приклад - колишня Югославія, яка розпалася на кілька незалежних держав, включаючи Словенію, Хорватію, Боснію і Герцеговину, Сербію, Чорногорію та Північну Македонію, а також частково визнане Косово). До речі, цей урок підтверджує одну з найскладніших проблем державного управління: баланс між національною безпекою і збереженням демократичних інституцій в умовах війни.
ПІДСУМОК: захист держави за допомогою сильного оборонного сектора необхідний для виживання тут й зараз. Однак, якщо силовий блок повністю підминає під себе цивільні інститути, держава втрачає внутрішню стійкість. Демократичні процеси, підзвітність влади та верховенство права — це не «розкіш мирного часу», а фундамент, без якого неможливо збудувати життєздатну економіку і зберегти державу в довгостроковій перспективі
