Наш улюблений метод збирання історичних пазлів.
Це коли мізерна причина спричиняє ланцюгову реакцію, здатну змінити хід глобальних історичних подій.
...Якби голова Народного руху за перебудову Іван Драч не надумав записати в Декларацію про суверенітет України від 16 липня 1990 р. пункт про без’ядерний статус, можливо, Україна б мала чим відповісти на агресію Росії.
...Якби Євген Павлов, водій Тойоти, арендованої Рухом, вчасно помітив камаз на Бориспільській трасі 25 березня 1999 року, він би лишився живим, а разом з ним - В“ячеслав Чорновіл, який виграв би президентські перегони і привів Україну в НАТО.
...Якби ужгородець Юрій Костюк не написав сценарій телесеріалу «Слуга народу”, можливо українці зробили би “правильний” вибір у 2019 році і Путін би не ризикнув напасти на Порошенка...
...Якби козаки не вчинили замах на Богдана Хмельницького за його спробу домовитися про протекторат Османської Порти над Гетьманщиною, Переяславська угода не була б підписана і Україна була б уже 400 років вільною...
І найсвіжіший приклад. Відомий в минулому політик Тарас Стецків у недавньому інтерв'ю припустив, що Порошенко став президентом випадково. Бо напрошувався на перемовини з Януковичем, а трійця лідерів Майдану його з собою не взяла, і він не мав щастя поручкатися з господарем Банкової. А якби прорвався - то українці ніколи б його не обрали...
“Ефект метелика» добре ілюстрований сюжетом в YouTube, коли, зрушивши пінцетом маленьку, меншу за ніготь, кістяшку доміно, можна наприкінці ланцюгової реакції завалити конструкцію висотою в двоповерховий будинок.
Ідея принципу така: кожен здатен змінити хід історії, поворухнувши пальцем в потрібному місті в потрібний час.
Дуже спокуслива ідея. Вона зваблює пересічного обивателя мрією про його особисту роль в історії ("не варто прогинатись під мінливий світ, хай краще він прогнеться під нас").
Скільки книжок у нас про це написано, навіть цілий напрямок є — Якбитологія, детальний аналіз програних партій, аби розшукати той фатальний хід, який призвів до поразки.
Чи дійсно історія діє за "принципом метелика", як змалював у своєму фантастичному оповіданні Рей Бредбері?
"Теоретики" подорожей у часі висувають й інші гіпотези.
Наприклад ефект, який можна назвати "кола на воді". Це коли ти кинеш камінець в ставок і з місця падіння розходяться кола, які затухають по мірі наближення до берега, а наблизившись, зникають зовсім. І чим більше цей ставок, тим масивнішою має бути брила, щоб хвилі таки долинули.
“Могутність дії визначається могутністю її причини",- писав колись Бенедикт Спиноза.
Шотландський філософ Девід Х'юм, хоч і не розділяв упевненості Спінози в здатність людини прораховувати причини явищ і подій, але визнавав, що "говорячи про причини і наслідки, ,треба завжди мати на увазі їх співмірність, пропорційність."
Що це значить? А те, що масштабні наслідки не можуть бути викликані незначними причинами.
Причини мають певну енергію, яка й тягне наслідки. Відповідно до Першого закону термодинаміки, вона не може взятися нізвідки і зникнути в нікуди. А згідно з Другим - частина її губиться через ентропію. Тож причина має бути потужнішою, ніж наслідки.
Однак, вважав Х'юм, людина не здатна чи не не хоче бачити справжніх причин , а тому робить висновки, споглядаючи послідовність певних подій у часі.
Метелик сів на ніс човна, і за кілька хвилин по тому той затонув. Отже, причина в метелику?
Але ж не ледь помітний поштовх пінцета зрушує з місць конструкції з двоповерховий дім, а потенційна енергія, якої надали їм люди, звівши курок нестійкої рівноваги.
І з цієї точки зору не важливо, тиснув Порошенко руку Януковичу чи ні, обрали б його президентом у 2014 р. чи іншого. Причини були в енергії і настроях суспільства, яке визначало хід подій. Так само, як визначало його в 2019 році.
Так само і Януковича на президенство привели не якісь інтриги, не сварка між Ющенком і Тимошенко, а енергія, що назріла в суспільстві. Енергія, хоч і іншого штибу, його з цієї посади й змела.
Не вчинки, не ідеї, не долі окремих людей призводять до глобальних змін. Це народжувані зміни знаходять людей для вчинків і ідей і визначають їхні долі.
Друга світова війна почалася би, навіть якби Гітлера вбили на Першій, пише історик і культуролог Роджер Осборн. Нова війна була обумовлена невідворотними обставинами. Великий німецький бізнес і генералітет вермахта змусили б Гінденбурга обрати іншу людину для здійснення реваншу. Того ж таки Ернста Рема, наприклад.
Якби Темуджин помер в рабстві у тайджіутів, то Чінгісханом став би хтось з його однодумців з числа людей «довгої волі», названий брат Джимуха, скажімо, писав Лев Гумильов. Бо не воля вождя мусила орди рушити на захід, а катастрофічна зміна кліматичних умов.
Якби молодий капітан Бонапарт у своєму першому бою при облозі Тулона, в листопаді 1793 року був не поранений, а вбитий, імператором став би хтось з плеяди його талановитих офіцерів- однолітків, вважав філософ Освальд Шпенглер. На той час у Європі нагромадилася величезна потенційна енергія змін, яка вимагала реалізації. Недаремно «Кодекс Наполеона” так чи інакше знайшов відображення в конституціях багатьох країн нинішньої Європи.
Не народні депутати ВР УРСР вибороли незалежність і не " малесенька щопта" дисидентів, а глибинні світові суспільні процеси, які розхитали імперію до стану нестійкої рівноваги і залишалося лише штовхнути її пінцетом.
Не звернення Мустафи Наєма до друзів вивело киян на Майдан Незалежності в 2013 році, а величезна енергія збуреного народу. Не телесеріал привів до влади Зеленського, а нестійка рівновага влади Майдану.
Якщо слідувати формулі Девіда Х'юма, процеси з недостатньою енергією не призводять до наслідків, вони розчиняться у часі, а отже не можуть називатися причинами. А отже діє не ефект метелика, а ефект камінчика, кинутого у воду.
Якими б не були талановитими людьми Мазепа з Хмельницьким, і Петлюра із Скоропадським, вони не могли вибороти і захистити від ворогів державність, бо не було на те достатньо потужних причин.
Чи маємо ми достатні причини для перемоги нині?
Це — запитання! Проте певні маркери свідчать, що так. Складається враження, що майже чверть століття Путін намагався запустити в Україні саме "ефект метелика".
Згадайте ту ж таки загибель Чорновола, яка цілком ймовірно була організована ФСБ (на той час путін вже був її директором, а через чотири дні після катастрофи на Бориспільській трасі Єльцин нагородив його ще однією посадою
- секретаря РНБО).
Потім були плівки Мельниченка, вбивство Гонгадзе, скандал з радарними системами "Кольчуга" для Іраку - усе це спроби ворожої розвідки розхитати стілець під Кучмою, який прозрів, що "Україна - не Росія".
Спільний похід комуністів Симоненка і націоналістів УНА- УНСО на штурм Адміністрації президента. Інкорпорація Медведчука у владу, як рятівне коло для скомпрометованого Кучми, отруєння Ющенка, майже вдалий прихід на президенство Януковича в 2004 р. "Росукренерго", як замануха для " народного президента", інспірація розколу між Ющенком і Тимошенко.
Потім - "демократичний" в'їзд Януковича на Банкову, захоплення силового блоку агентами ФСБ, шантаж Януковича анексією Крима за спробу втечі в Асоціацію з ЄС, путч в Криму, підтримка квазіреспублік.
Потім - договорняк з Фірташем про підтримку на виборах "колишнього міністра в уряді Азарова", Мінські домовленості, нова спроба зміни влади в Україні за участю Медведчука і ОПЗЖ. Підтримка на виборах обрання російськомовного єврея Зеленського, який має вже точно здати Україну Росії...
Путін методично нищив усіх можливих "метеликів", сподіваючись на ланцюгову реакцію. Але ж ніщо не спрацювало. Ніщо з того, що радив Сунь-Цзи, аби "перемогти без війни". Воно не діяло, бо не могло пересилити енергію глибинних причин.
Тому він і вдався до причин високої енергії — повномасштабного вторгнення.
Але й сам путін не є причиною, а лише наслідком.
Як не причиною, а наслідком розколу Америки є Трамп. Другий прихід до влади людини з таким " послужним списком" свідчить, що справа не в мінливостях електоральних настроїв, і не в людських якостях певної персони, а в чомусь глибинному, що криється навіть не в американському народові, а десь ще глибше.
Можливо, відповідь - в гаслі, з яким Трамп ішов на штурм Білого дому. Бо ж проста формула "great again" в тому чи іншому вигляді, на різних мовах звучала у промовах і путіна, і Сі Цзіньпіна, і іранських аятолл, і Ердогана і Моді.
І це, можливо, сигнал про те, що епоха, коли всі без винятку нації й національні держави дозволяли собі мати рівне з наддержавами право голосу на міжнародній арені, право, подароване Рузвельтом і Чериллем після Другої світової, ця епоха минає? І світові імперії знову намагаються поділити світ на вотчини, де є сюзерени і є васали.
І якщо все ж таки почнеться ядерна війна, то причиною її буде не божевільний у Кремлі, який натисне червону кнопку, а те, що та червона кнопка взагалі існує.
Винними будуть ті тисячі й мільйони людей, які винайшли ядерну бомбу, працювали на збагачувальних фабриках, виробляючи збройний уран чи плутоній, складали на конвейерах ті бомби і ракети великої дальності які їх понесуть на інші материки.
Ми все своє попереднє “мирне” життя жили на пороховій бочці у тридцять тисяч ядерних і термоядерних боєголовок, наче не помічаючи, що балансуємо на краю прірви. Чого ж тепер ми так затряслися?
У світі, нашпигованому ядерними ракетами просто смішно боятися атомної війни. Вона запланована задовго до народження багатьох з вас, мої друзі. Стільки роботи мільйонів людей не може пропасти даремно. Рано чи пізно хтось таки має підпалити цю купу хмизу.
Хибне уявлення людини, що їй під силу змінити світ, і її поразка на цьому шляху і призводять до почуття безпомічності, приреченості, - писав Карл Ясперс.
Нас тригерить вибір американців, бо ми бачимо власну провину, провину нашої влади, світової спільноти в тому, що так сталося: могли запобігти, але не зробили цього.
Не варто тішити себе мріями про те, що ми можемо змінити світ. Ми маємо змінитися самі.
Зима буде тривалою.Треба вчитися берегти й накопичувати свою ментальну енергію в умовах наступу нового льодовикового періоду.
Треба вчитися виживати в тому світі, що звалився на наші голови.
Так власне людство й робило сотні тисяч років свого існування.
