"Епідемія як шанс для слов’ян" - Віктор Бобиренко

"Епідемія як шанс для слов’ян" - Віктор Бобиренко

Часто деякі твердження стають шаблонами і не підкріплюються прикладами.
Одне з таких тверджень:
«Криза – це виклик. Але це і можливість. Як для конкретної людини, так і для конкретних націй чи держав».
І усі кивають: так, так і є. А потім якийсь нонконформіст запсихує: «Ой, задовбали шаблони. А приклади де? Покажіть?».
Ось приклад. У давнину перемагали ті етноси, у яких були більш розвинуті технології.
Коли на рубежі нашої ери почало формуватися слов’янство, їх технології були слабкими навіть у порівнянні з германцями, не кажучи вже про Рим.
Готи, які прийшли у ІІ столітті з південної Швеції спочатку в нинішню Польщу, а потім змістилися у нинішні Центральну і Південну Україну – просто кажучи мали кращі кузні, кращі плуги та кращі мечі. Тому вони загнали слов’ян у Прикарпаття і волинські болота. Там ті тихо і сиділи.
Потім слов’янам допомогли гуни, які дали мандюлєй готам і витіснили їх з причорноморських степів.
Потім слов’янам підфартило з погодою. У 535-536 роках у Європі було страшенне похолодання, викликане вулканічною активністю. Після двох років неврожаю був лютий голод.
А потім прийшла чума.
У 40-х роках VI століття, у часи правління візантійського імператора Юстиніана у Європу привезли чуму.
У південній Європі, особливо на Балканах – вимерло до 40% населення. А у містах – 60-70%.
А військові гарнізони вимирали особливо масово, бо карантинних методів не знали.
Тож ремесла та військова справа занепали. У селах померлих було менше. Але селяни без міської цивілізації поруч швидко деградують. Ринки збіжжя та інструментів не працюють.
За деякими дослідженнями, військо Візантії скоротилося вчетверо – із 600 тисяч до 150-ти.
А слов’яни пересиділи в карантинних лісах. І посунули. Словени – з нинішньої Моравії. Хорвати – з Прикарпаття. Серби з верхньої Лаби. Уже за два покоління слов’яни розселилися аж до Греції.
Вони і воювали. Але більшість слов’ян переселялися не як воїни, а як пезанти. Вони на Балканах просто зайняли пусті місця. Спустошені голодом і мором. Перемішалися з аборигенами.
І зараз вважають себе місцевими. І з греками сперечаються – хто з них македонці.
Так-що, друзі – сидіть удома.
Це шанс дати своїм дітям майбутнє. Старі слов’янські волхви щось знали. І нафіг не потрібні технології.
Ги.

Віктор Бобиренко