У багатьох з нас є надія, що ось на вихідних в Роіссі відбудуться вибори, і щось зміниться. І не тому, що є надія на зміну влади там, а просто що інших подій геть нема, до яких би можна було прив’язати надію хоч на якийся тригер змін.
«The Economist» каже, що маленькі рашисти очікують лише одного тригера – оголошення великої мобілізації після виборів. Путєн цього разу доручив ФСБ проводити вибори, і тому там політтехнології кончились – тупо тюрми навіть за натяки на незгоду з курсом. Путєн ще по загашенню невдоволення з дефіцитом бензину і товарів з вайлдберізу зрозумів, що у його охлоса ще далеко до закипання гніву, можна просто додавати плєтєй в мєню. І правити згідно свого розуміння.
Тому рашисти не перестануть шмалять по нас ракетодронами після вихідних. Навпаки, будуть шмаляти відповідно до все зростаючих можливостей їхніх заводів. Щоб там не піздюнькали наші обнадійники. Вчорашній удар по офісу «Київводоканалу» - це прям як анонс.
Фіктивні вибори в Росії перетворюються на фарс
«Добрий день, шановні виборці», — каже Олексій Чернов, 44-річний чоловік повної статури у картатій фланелевій сорочці. Він нервово виголошує свою передвиборчу промову: кілька речень про підтримку багатодітних сімей. Це займає 28 секунд. «Це все?» — запитує ведучий у телестудії, нагадуючи йому, що за правилами він має право говорити протягом хвилини. «Може, ще щось спаде на думку?» «Ні, більше нічого не спаде», — відповідає він. Решту секунд заповнює цокання годинника.
Такими були теледебати між кандидатами до Думи, російського парламенту, що транслювалися цього місяця на «Першому каналі». Голосування розпочнеться 18 вересня і триватиме три дні. Пан Чернов, фельдшер, який захоплюється рольовими іграми з участю орків, балотується від раніше невідомої «Партії прямої демократії». На інших дебатах один із кандидатів заповнив весь відведений йому час, співаючи пісню радянських часів. Він представляє Комуністичну партію Росії — ще одну партію-спойлера. Її назва явно покликана створити плутанину з Комуністичною партією Російської Федерації — другою за чисельністю фракцією в Думі, яка час від часу демонструє певну незалежність від Кремля.
Росіяни називають цьогорічні вибори до Думи «спеціальною виборчою операцією» — за аналогією з «спеціальною військовою операцією», що є офіційним терміном уряду для позначення війни проти України. З початку 2000-х років Кремль неухильно перетворює демократичні інститути Росії на їхні імітації. Його мета — відбити бажання голосувати у будь-яких виборців, які мають іншу думку, та примусити працівників державного сектору, на яких можна чинити тиск, голосувати за партію Володимира Путіна «Єдина Росія». Але цього року ця практика досягла нового абсурдного мінімуму.
На попередніх виборах Кремль зберігав видимість плюралізму, дозволяючи кільком опозиційним кандидатам балотуватися, а іноді й перемагати. За потреби результат можна було підкоригувати за допомогою фальсифікацій. Еліти погоджувалися на цю комедію, оскільки статус-кво приносив їм вигоду; широкі верстви населення сприймали це як ознаку стабільності.
Це відчуття спокою давно зникло, а мовчазна згода руйнується. Війна проти України триває вже п’ятий рік. Тіла накопичуються, а з бомбардованих нафтопереробних заводів по всій Росії піднімаються стовпи диму. Нещодавнє опитування, проведене незалежною соціологічною службою «Левада», показало, що близько 70 % респондентів вважають політичну ситуацію напруженою або критичною. Дефіцит палива — це лише найнепосередніший наслідок. Важливішим є відсутність будь-яких перспектив миру чи кращого майбутнього.
Мета виборів у диктатурі, зазначає Катерина Шульманн із Центру «Карнегі Росія-Євразія» у Берліні, полягає не в тому, щоб з’ясувати, чого хочуть громадяни, а в тому, щоб перевірити, чи працює система і чи здатна вона забезпечити виконання волі диктатора. Роль виборців полягає в тому, щоб продемонструвати лояльність. Але цього разу населення виявляє мало бажання грати за цими правилами. На початку літа дві третини росіян не знали, що відбуваються вибори, як з’ясував «Левада-Центр». У фокус-групах, проведені політологом Оленою Панфіловою, типовими відповідями були: «Які вибори? Навіщо? Хіба вони не бачать, що відбувається в країні?» На запитання, якої події вони очікують у вересні, багато хто відповів: «Мобілізація?»
На рекламних щитах партії «Єдина Росія» кандидати — це здебільшого ветерани з незворушним виразом обличчя у повній військовій формі. Михайло Комін, який досліджує еліти, прогнозує, що до Думи потраплять 50 ветеранів. Тим часом невійськові еліти Росії, які усвідомлюють катастрофічні наслідки війни, дедалі більше відчувають відчуження від рішень Путіна. Це «абсолютно нова ситуація для Путіна», — зазначає колишній високопосадовець.
Ця напруга призвела до змін у керівництві. Під час попередніх виборів завданням забезпечення переконливої більшості займалися бюрократи та чиновники, відомих як «політичні технологи». Цього разу головним політичним гравцем стала ФСБ — служба державної безпеки, яка відбирає та усуває кандидатів. Замість пропаганди вони віддають перевагу більш грубим інструментам: заборонам, залякуванням та арештам.
«Яблоко», найстаріша ліберальна партія Росії, була заборонена після того, як її відкрита антивоєнна позиція призвела до різкого зростання рейтингу в опитуваннях. 17 серпня Лев Шлосберг, один із найпопулярніших лідерів партії, був засуджений до 11 років ув’язнення у виправній колонії. У червні Максим Круглов, заступник голови партії, був засуджений до семи років ув’язнення. Ще кількох осіб було заарештовано. Кандидатів партії дискваліфікують за демонстрацію «екстремістських» символів, таких як фотографія з Олексієм Навальним. У Челябінську кандидата дискваліфікували за цитату радянського міністра закордонних справ Андрія Громико: «Краще десять років переговорів, ніж один день війни».
Але це стосується не лише лібералів. ФСБ усуває будь-кого, хто раптово може здобути популярність, незалежно від партійної приналежності. Коли Микола Бондаренко, кандидат від Комуністичної партії, який має 2 млн підписників на YouTube, під час теледебатів розкритикував урядові обмеження в інтернеті, його негайно затримали за сфабрикованими звинуваченнями. Ті, хто наважується балотуватися на цих виборах з дозволу ФСБ, усвідомлюють, що перемога може виявитися небезпечнішою за поразку. У Рязані, місті за 185 км на південний схід від Москви, жоден із кандидатів взагалі не з’явився на теледебатах.
Освічені та політично свідомі росіяни, які раніше голосували, більше не бачать сенсу в цій фарсі. Але деякі з тих, хто раніше вважав себе аполітичними, планують проголосувати — не тому, що вірять у зміни, а як безпечний спосіб висловити своє розчарування. Дмитро, 35-річний москвич, який ніколи не голосував, каже, що «піду на ці вибори і напишу на виборчому бюлетені те, що про них думаю».
«Ми не політичні активісти; ми просто неймовірно втомилися від усього цього», — каже Надія, 25-річна мешканка Ростова, регіону, що межує з Україною. Потужні удари України починають поширювати такі настрої все глибше в країну. «Те, що люди при владі — бандити, давно зрозуміло, але те, що вони ще й безсилі, не здатні збити навіть маленький дрон, що дзижчить, — це справжнє одкровення», — каже Євген, 48-річний програміст з Єкатеринбурга, міста на Уралі. Він планує зіпсувати свій виборчий бюлетень.
Опитування, проведені ExtremeScan, ще однією незалежною соціологічною службою, показують, що «Єдиній Росії» буде важко набрати більше 25 % голосів, що на 20 пунктів нижче за її ціль. Кремль, без сумніву, досягне бажаного результату за допомогою таких методів, як примус працівників державного сектору до голосування за допомогою електронних бюлетенів, які легко підробити, та додавання сумнівних голосів з окупованих територій. Для багатьох росіян, за словами пані Панфілової, вибори — це лише «дата в календарі, після якої вони бояться і очікують або мобілізацію, або якийсь інший вид божевілля»
