1. Давайте проаналізуємо те, з ким ми маємо справу. Країна зміненої реальності. Країна, що вбиває громадянське суспільство. Країна, що виганяє інтелектуальну еліту, а потім не може виробити.., ні, не автомобілі, а гвіздки. Автомобілі, до речі, вже теж не може. Країна, що з 18 сторіччя фальсифікувала історію для власних громадян, створила невідомий "русский" народ, шляхом понівечення, ассимілювання, культурної деградації народів своєї країни. США теж багатонаціональна країна, але вона підтримувала завжди саме національну ідентичність тих ірландців, італійців, українців, що стали американцями(рабство та знищення індейців- жах, через яке Америка пройшла, змінившись), Росія же зробила удмуртів, комі, марійців "русскими", взялася за якутів та бурятів, вже майже вийшло, трохи заважає війна, кількість матеріалу для переналаштування постійно зменшується. Саме Татіщев та Карамзін написали цей міф про європейськість, гуманітарну просвітницьку місію та безпомилковість дій російських лідерів, а Соловйов(інший), Ключевський та всілякі Волкогонови з Пікулями настільки розвинули, що відбулося максимально екзотичне.
Коли в світі працює пропаганда на свій народ, майже завжди керівна верхівка все це планує, заливає мізки пригніченому народу бетоном брехні і по цьому бетону ходить, спираючись на голови людей. Так було у фашистській Італії, нацистській Німеччині, сталінському СРСР. Не так в сучасній Росії. Саме верхівка влади намагнічена власною пропагандою до такої міри, що саме вона більше за всіх зазомбована. Саме перші особи, які створили цю систему брехні, підпитуються нею, приймають рішення на її основі, вірять тим, хто їх цим підгодовує.
2. Армія РФ, що зайшла до нас 24 лютого, саме тому й понесла величезні втрати в перші дні, що була готова до хліб-солі, парадної форми та знищення беззбройних "нациків" та бандерівців на площах за підтримки мирного населення, яке ті пригнічували. Ця армія бачила таку Україну щодня, у відображенні кривого дзеркала російської пропаганди. Вони везли парадну форму, шикувались в колонни, і були знищені не дуже злагодженою та озброєною Українською армією, Нацгвардією, Прикордонслужбою, Теробороною перших днів, з економним боєкомплектом, відсутністю єдиної системи керівництва, старою та дуже старою радянською зброєю і невеличкою кількістю сучасної натівської зброї, що встигла доїхати. Саме це все змінилося в нашій армії в перші тижні. Зараз це абсолютно інша сила, мотивована, керована, організована.
3. А що ж російська армія? По-перше, потрібно розуміти, що це велика інерційна сила. Вона має жорстоких генералів, які просякнуті державницькою пропагандою і не думають про життя солдатів. Вона навчені за радянськими підручниками і в позиційному наступі діють по ним - спочатку літаки та вертольоти з потужними ударами по місцевості, потім довге утюження артилерією полоси наступу(а перевага в кількості снарядів страшенна поки що. Це вони нам знищували склади в Балаклеї, в Центральній Україні, а всі їх радянські арсенали по всій відстані до Владивостока стояли багато років в очікуванні спустошення, на жаль, для останнього маршруту в Україну), потім людський непотріб з так званих ДНР/ЛНР для виявлення місць спротиву, потім танки та вже піхота для зайняття території. Ця тактика працювала в 1945, вона майже працює і зараз. Є кому сидіти в цих одноразових танках, є кому оперувати гарматами, є навіть кому вмирати на броні бетеерів. І буде ще довго. Але майже немає елітних офіцерів, які мають справжній досвід керівництва, добре навчені і готові виконувати завдання. Їх вбито в перші дні війни. Вони сидять в гарнізонах в Росії і відмовляються від відряджень на смерть. Вони пишуть рапорти. Бо вони, на відміну від окопного м'яса, знають, що таке війна в Україні.
4. Таким чином, все і відбувається зараз на Луганщині.
Набагато численніша російська армія не змогла декілька разів форсувати Сіверський Донець(а це дуже символічна водяна артерія), жахлива кількість БТГ два місяці проходила Попасну, а тепер гине на позиціях біля дороги Бахмут-Лисичанськ(думаю, саме тут почала працювати нова потужна артилерія). Впевнений, ми протягом тижня будемо щоденно чути новини щодо відсічі переважаючим силам ворога в Северодонецьку. Майже всі ми розуміли ситуацію і були готові до відступу українських бійців до Лисичанську, на інший берег ріки. Але цього не тільки не відбулося, а, навпаки, ми щоденно бачимо нових полонених саме з цього міста. Це означає контрнаступ та вдалу роботу українських ДРГ на території, зайнятій противником. Ми щоденно чуємо про вибухи складів з боєкомплектом противника саме на Луганщині, це означає суттєве зменшення вогневого тиску на наші окопи. Мы бачимо, що в статистиці втрат ворога стало набагато менше танків(зупинилися?) І набагато більше артилерії(ЗСУ тепер має, чим вести протибатарейні дуелі, і ця перевага буде зростати)
5. Україна отримає скоро Хімарси, максимально актуальну зброю з радіусом дії до 80 км. Мы можемо витрачати час на дискусії про 300-кілометрові снаряди, а можемо зрозуміти що те, на чому вже навчаються українські бійці, дозволить відсунути саме на цю відстань штаби, казарми, артилерію ворога і зробити майже неможливим використовувати велику щільність підрозділів для наступу. А перевага в повітрі наших безпилотників, яка вже зрозуміла останні 3-4 тижні, повинна стати повною при отриманні великої кількості оперативних Пум довжиною до 1.4 м та з розмахом крил 2.8 та набагато сильніших безпилотників довжиною до 12 м та висотою на якій можуть працювати, до 13 км, що означає майже повну невразливість для російського фронтового пво. Саме технологічна війна в небі і з неба повинні вирішити разом з рсзо і питання півдня - порту Бердянськ, Мелітополя, чергової і справжньої Чорнобаївки, Берислава та Каховки.
Думаю, з початку липня оперативна пауза росіян, яка буде заповнена їх знищенням, перейде в системний наступ ЗСУ
Слава Україні!
