- Іванно, ваші колеги з каналу розповідали мені, що проект «Це наше і це твоє» з самого початку був вашою особистою ідеєю. Це дійсно так?
- Ідея створення легкого та зрозумілого продукту для дітей про Україну дійсно моя. Але вона настільки обросла всілякими додатковими ініціативами та втіленнями, що вже давно стала колективною творчістю.
Проекту «Це наше і це твоє» більше року: він виник через те, що почалася війна. Спочатку ми завдяки підказці нашого психолога Світлани Ройз зробили велику серію своїх мультфільмів «Додай любові». А потім замислилися: чого українцям не вистачає? Я думаю, що нам не вистачає любові до тієї землі, де ми живемо. А звідки ця любов береться? З дитинства. І ми вирішили знайти, чим в Україні можна пишатися. Спочатку наші редактори почали вишукувати цікаві факти про Україну. А потім ми переклали ці факти на дитячу мову. Так виникли мультфільми про те, що літак «Мрія» вміщає стільки-то слонів, а трембіта важить як кошеня.
Реакція дітей та їхніх батьків на ці мультфільми була для нас до певної міри несподіваною. Коли батьки почали розповідати, що їхні діти на шкільних перервах захоплено діляться фактами з наших мультфільмів, ми подумали, що цей проект потрібно розвивати далі. Ми видали книгу «Це наше і це твоє», потім до 1 вересня зробили серію зошитів з коміксами на зворотному боці.
Цього року ми задалися запитанням: як би ми розвивали далі цей проект, якби у нас не було жодних обмежень? І ми подумали, що школа - це 100-відсоткове доторкування до нашого глядача. Більшого контакту, ніж через школу, уявити собі не можна. Навіть до кінця не сподіваючись, що це можливо, ми, тим не менше, почали робити якісь кроки для того, щоби потрапити до шкіл. Нашою програмою-максимум було зайти на перший урок 1 вересня: показати учням 2-4 класів наші мультфільми, які наче створені для цих уроків, де традиційно говорять про мир, добро і любов до України.
Ми звернулися до Міністерства освіти та науки. Міністр Сергій Квіт справив на мене незабутнє враження: він нашу ідею одразу ж підтримав та відправив нас із нею на колегію. Колегія сприйняла її вже трохи по-іншому, але через три місяці нелегкої спільної праці 1 вересня ми зрештою зайшли до 2-4 класів.
- В усіх школах?
- Міністерство не може давати конкретну вказівку, воно може лише дати рекомендацію. І це дуже значущий результат: міністерство рекомендувалошколам провести перший урок у 2-4 класах, використовуючи матеріали «Це наше і це твоє». Ми дали посилання, де можна скачати наші мультфільми. Чесно кажучи, в мене ще немає даних про те, скільки шкіл дослухалися до цього побажання. Але коли ми робили про це сюжет для ТСН і обдзвонювали школи, то досить легко знайшли тих, кого можна було би зняти: на моє відчуття, досить багато шкіл провели перший урок з «Це наше і це твоє».
- Я бачила цей сюжет в «Сніданку з 1+1» і реакцію дітей на ваші мультфільми...
- Так, і її неможливо підробити. Реакція дітей є навіть більшою, ніж ми розраховували, коли придумували своїх бренд-персонажів.
Наприклад, кожен наш герой - Квадрик, Трикутя, Кружко - веде свій блог. І діти їм постійно пишуть. У якийсь момент діти почали запитувати: «Кружко, скільки тобі років? В якому класі ти вчишся? А ви в школі проходили те-то й те-то? » У нас навіть не було готових відповідей на ці запитання, ми вигадували біографії наших героїв заднім числом (сміється. - ТК). А ще, буває, діти пишуть: «Трикутя, ти така красива, я так хочу бути схожою на тебе».
- Коли ви планували свою присутність на перших уроках у школах, ви хотіли, щоби діти також розказали, чим вони пишаються у своїх містах?
- Коли ми зрозуміли, що в нас є шанс зайти в школи, ми подумали, що треба цим скористатися і не закінчувати нашу ініціативу одним лише уроком. Адже, як показує MarkData, 60% цих дітей і так уже подивилися ці мультфільми у нас на «ПлюсПлюс».
Ми запропонували міністерству наступний етап першого уроку, і воно нас підтримало: вчителі пропонують дітям подумати разом із батьками, дідусями, бабусями про те, що цікавого є у них на малій батьківщині. Після цього діти, за нашою ідеєю, повинні прийти до школи і розказати в класі, хто що думає з приводу того місця, де вони живуть. Потім клас має обрати якусь одну історію і разом з учителем написати коротке оповідання, а на уроці малювання вони всі повинні цю історію проілюструвати. Стоси цих робіт прийдуть до міністерства, яке обере 25 переможців. А ми на їх основі, використовуючи дитячі малюнки та роботу наших художників, знімемо 25 коротких мультфільмів «Це наше і це твоє» - про конкретні місця, де буде вказано, що ними пишається такий-то клас такої-то школи. І взимку вся Україна зможе побачити ці 25 історій.
Забігаючи наперед, скажу, що вже зараз ми думаємо, що крім тих 25 робіт, які виграють, будуть ще сотні інших. Їм ми теж хочемо дати якесь життя: розмістити в себе на сайті або зробити виставку. А може, поїхати до переможців.
До речі, самі ми принципово не хотіли бути в журі, ми нікого не обираємо. У нас головне - ідея і міністерство. У принципі, «ПлюсПлюс» мінімально проходить у всій цій історії з точки зору реклами телеканалу. Правда, мені на це можуть сказати, що в мультфільмах - всі наші герої. Але якби нашою першочерговою задачею в цьому проекті було наше промо, то ми би в роликах сказали: «Канал "ПлюсПлюс" представляє!..» Нічого подібного в них не буде.
І крім того, що все це дуже прекрасно, намалювати одночасно 25 мультфільмів - досить дороге задоволення, яке вимагає достатньо великого ресурсу.І ми зараз думаємо, як його собі дозволити. Але ми це зробимо.
- Скільки грошей і часу потребує створення цих 25 мультфільмів?
- Попередні мультфільми «Це наше і це твоє» ми робили своїми силами. У середньому один ролик ми малювали та анімували за два тижні. Якщо дуже сильно постаратися - можна вкластися в тиждень. Але в даному випадку ми собі не можемо дозволити створити 25 телеісторій самотужки: якщо випускати по одній роботі на тиждень протягом півроку, пропаде весь сенс проекту, він втратить масштабність і сприйняття. І тому зараз ми шукаємо можливості замовляти допомогу в зйомках на стороні. Малюватиме все одно наш художник, але ми будемо залучати мультиплікаторів на аутсорсі.
Це незапланований для нас бюджетний видаток.
- Ви домовляєтеся про аутсорс в Україні?
- Так, ми працюємо тільки з українськими аніматорами. Ми працюємо з «Мастер Відео». Це українська продакшн-студія, яка зараз на наше замовлення виробляє нашу «Казку з татом» і «Корисні підказки».
- Під час цьогорічного фестивалю Linoleum проходив круглий стіл українських аніматорів з дитячими телеканалами. Тоді багато критики від аніматорів дісталося Ірині Мельничук (маркетинг-директору «ПлюсПлюс»). Зокрема, через те, що на їхнє запитання, чому українські канали не показують українські мультфільми, вона відверто відповіла, що для каналів це ризик. Ви згодні?
- Якщо у вас раптом складається враження, що у мене стоїть черга з українських аніматорів або в моїй пошті купа пропозицій від них, то це не зовсім правда. Звичайно, всі роботи, які потрапляють в ефір «ПлюсПлюс», проходять жорсткий відбір. Ми готові купувати українське, якщо воно відповідної якості. Але, принаймні ми про нього маємо знати. Наприклад, щоби знайти тих аніматорів, з якими я зараз працюю, я ходила, шукала їх, і це був досить нелегкий і довгий процес.
Я до того, що якщо анімаційна студія впевнена в своїх силах, в якості свого продукту, то, мабуть, варто його ще й якось просувати. Але, можливо, вони це роблять. Ви знаєте багато українських анімаційних історій?
- Наприклад, «Ескімоска».
- Так, це хороший мультфільм. І його всі показали, причому права на показ коштували недешево. А ще?
- Я знаю українські студії і знайома з їхніми роботами. Але велику частину з них я би назвала анімаційним арт-хаусом. Я не уявляю їх в ефірі дитячого комерційного телеканалу.
- Тобто ви мене розумієте. Я готова спілкуватися з мультиплікаторами. Так, я не писала оголошення: «Аніматори, прийдіть до мене, покажіть свої роботи» Але те, що я бачила - а я бачила чимало в силу своєї професії, - мені здалося артом або мультфільмами для дорослих. Вони, можливо, і непогані, але не для «ПлюсПлюс». Докоряти нам, що ми не беремо українську анімацію, мені здається, не дуже чесно. Тому що вже протягом останніх двох років ми є єдиним мультиплікаційним українським каналом, який стабільно замовляє й знімає своє, українське.
І десять хвилин щодня - це не так мало, повірте. Це досить серйозний бюджет, який точно не є тим, на чому ми будуємо свою комерційну успішність. Але ми йдемо на ці витрати, тому що не купуємо готовий продукт: ми замовляємо те, що нам потрібно. І перед тим, як аніматори зроблять той продукт, який ми замовляємо, наш маркетолог сто разів перевірить, що нам потрібно, яким воно має бути, як воно спрацює на наш бренд і як вживеться з мільярдно-затратною індустрією Disney. Ми ж адекватні люди й розуміємо, що Nickelodeon, Disney - це скажені комерційні машини. Ми мусимо брати чимось іншим. У нас просто немає інструменту, щоби зробити мультфільм рівня Disney. Але ми можемо взяти змістом, направленістю на українську аудиторію.
Цей продукт, можливо, поступається 3D-анімації світового рівня, але в нашій сітці за показниками він витримує конкуренцію. «Казка з татом» витримує конкуренцію в прайм-таймі, «Корисні підказки» - в ранковому слоті вихідного дня, а це дуже складний слот. Так що українське працює.
- А ще під час того круглого столу аніматори говорили, що секунда української анімації зараз коштує $20-30, а хвилина готового серіального продукту - від $2 до $15 тис. Я думаю, «Це наше і це твоє» обходиться вам дешевше. Наскільки?
- Можливо, це так і коштує, і, можливо, це анімація дуже високого рівня. Хвилина Disney, може, коштує й більше, але через те, що ми купуємо продукцію цієї студії в пакеті, вона обходиться дешевше. «ПлюсПлюс» не заплатить $2 тис. за хвилину. Це дуже дорого. Хоча, повторюся: можливо, воно так і коштує.
Власне виробництво обходиться нам дешевше. Воно також досить дороге, але це не $2 тис. за хвилину. Що стосується «Це наше і це твоє», то ми знімаємо його власними силами. Цей проект роблять люди, які працюють на каналі «ПлюсПлюс» на зарплаті. Це наш арт-директор, наші аніматори, художники, редактори, автори. Тому, звичайно, це дешевше. Просто у нас не такий великий ресурс, тому ми поки обмежуємо себе короткими формами: «Додай кольорів», «Додай уваги на дорозі», «Додай любові». І зараз «Це наше і це твоє» - це вже трошки інший рівень.
- Перед цим усі мультфільми даної серії були з вашими бренд-персонажами. З мультфільмами, знятими за результатами конкурсу, ви також не відійдете від цієї концепції?
- Безперечно, всі 25 мультфільмів, які ми знімемо в результаті конкурсу, також обов'язково будуть з нашими бренд-персонажами. Але як це буде виглядати, ми поки не знаємо, оскількище не бачили роботи дітей. Спочатку ми думали просто брати тексти оповідань, які вони готуватимуть, і малювати ці історії в нашому світі. Але потім вирішили, що дитячі малюнки теж треба якось використати. Але ж малюнок - це статика, а нам треба, щоби це була анімація. Зараз у нашого арт-директора великий головний біль: поки що в нього немає малюнків, але він вже собі уявляє, як йому їх вживити в нашу картинку.
- Комунікація з дітьми щодо конкурсу почалася 1 жовтня?
- 1 жовтня - це офіційний старт, оговорений з міністерством. У цей день промо конкурсу стартувало в нашому ефірі, але ще до початку промо в міністерство надійшло кілька пакетів малюнків від дітей, які вже десь почули про конкурс і відгукнулися на нього.
- Як ви думаєте, який канал комунікацій про конкурс буде ефективнішим? Промо в ефірі? Комунікація через вчителів?
- Ми багато розказували про цей конкурс в міністерстві. Адже ця ідея може жити, лише якщо її полюбити. А полюбити її можна, тільки дуже глибоко в неї занурившись. І тому дівчата з маркетингової команди нашого телеканалу цілеспрямовано працювали над тим, щоби закохати в проект тих людей, які потім мають передавати інформацію про нього далі. І зараз ми плануємо провести зустріч з членами журі, які обиратимуть роботи-переможців. Можливо, ми зробимо їм екскурсію до нас на телецентр. Основна задача цієї зустрічі - закохати їх в цей проект, щоби вони відчули, що це не якась піар-акція каналу «ПлюсПлюс».
Можливо, це звучить не дуже скромно, але канал «ПлюсПлюс» на сьогодні має репутацію каналу, якому можна довіряти, оскільки він безпечний для дітей з точки зору батьків. До того ж, все, що ми робимо, дійсно цікаво дітям. Вони зараз є головними адвокатами нашого бренду. І я маю великі сподівання не стільки навіть на вчителів, скільки на дітей, які подивляться наш ролик в ефірі, прийдуть до школи і розкажуть про наш конкурс. Я більше вірю в зв'язок із цього боку, ніж у те, що вчитель їх збере і скаже: «Давайте візьмемо участь». Хоча такі вчителі, мабуть, теж будуть.
- Чи задоволені ви результатами свого ліцензійного напрямку? Мені здається, що цього року він трошки пригальмував.
- Ліцензійний напрямок іде дуже важко через банальну причину - нестачу грошей у виробників. Скажімо, цього року було набагато складніше розмістити в магазинах зошити, ніж торік. Але ми продовжуємо працювати в цьому напрямку. У нас на полиці є кілька цікавих проектів на етапі перемовин. Цим питанням у нашій групі займається інший департамент, вам краще поговорити про це з ним.
У будь-якому разі, для нас крім продажу свого бренду (власне ліцензування) його просування теж є важливим. Ми починали саме з маркетингових домовленостей: пропонували свій бренд, виробник виробляв продукцію з ним, розповсюджував її, і тільки він на цьому заробляв. А для нас це було ефективним маркетинговим інструментом.
- В яких товарних категоріях зараз є продукти з вашим брендом?
- Книжка «Це наше і це твоє», зошити минулого й цього року, розмальовки з «Егмонтом». Також з «Егмонтом» щомісяця виходить наша нова «Казка на ніч» про пригоди у світі «ПлюсПлюс» (всього - 12 казок). За рахунок того, що вони недорогі, вони дуже добре продаються.
- Розкажіть про принцип, за яким ви ставите «Це наше і це твоє» в ефір. Скільки разів ви показуєте глядачам кожну серію?
- Це наш міжпрограмний продукт, який ротується в певному порядку. Наприклад, кожен мультфільм із різдвяної серії «Це наше і це твоє» виходив в ефір раз на дві години, тобто на день кожна серія виходила два-три рази. Думаю, кожна дитина мала шанс проконтактувати з мультфільмом п'ять-сім разів. Це не так багато. Це не той контакт, коли ролик набридає. А оскільки в нас найбільша тривалість дивлення серед дітей 4-14 років серед усіх каналів - 1,5 години, - є шанс, що дуже багато дітей зконтактували з нашими мультфільмами.
- Учні 2-4 класу, для яких ви проводите конкурс - це ядро вашої аудиторії чи, може, якась частина аудиторії, яку ви хотіли би приростити?
- Якраз цей момент не був ключовим. Ця аудиторія виникла лише тому, що даний проект підходить саме для неї. Наше ядро - це хлопчики шести-десяти років.
- Тобто як би я не шукала в цьому конкурсі вашу додаткову комерційну мотивацію, я її не знайду?
-
Ні, тут правда немає жодної комерції. Знаєте, чому? Тому що ми будемо
малювати ці 25 мультфільмів, а могли би цього не робити: з точки зору
маркетингу досягти контакту з дітьми в школі - це вже означає фактично
виконати задачу. Ми ж вирішили піти набагато далі.
