2025 рік утвердився як один із ключових етапів формування нової геополітичної реальності. Світ остаточно відійшов від логіки «відновлення» й увійшов у фазу тривалої нестабільності, де визначальними стали не окремі кризи, а їхня системна взаємодія. Упродовж року загострилися давні та нові конфлікти – від Близького Сходу до глобальних торговельних воєн, водночас посилилися трансформації провідних союзів, зокрема НАТО та Європейського Союзу. Економічні, технологічні й безпекові суперечки дедалі тісніше переплітаються, перетворюючись на інструменти геополітичного протистояння між центрами сили. Таким чином, 2025 рік позначив перехід до епохи, в якій конкуренція великих держав, регіональні війни та структурні зрушення у світовому порядку формують нові правила міжнародної політики – нестабільні, жорсткі та довготривалі.
2025 рік ознаменувався різким погіршенням безпекової ситуації на Близькому Сході та фактичним зламом багаторічної логіки непрямого протистояння між Іраном та Ізраїлем. У червні ізраїльські удари по іранських військових і ядерних об’єктах стали кульмінацією накопиченої напруги й спровокували ракетні та безпілотні відповіді Ірану, а також активізацію його регіональних союзників, зокрема хуситів. Паралельно Ізраїль продовжував масштабні військові операції в Газі, що призвело до значних руйнувань і гуманітарних втрат. У конфлікт дедалі активніше залучалися зовнішні гравці: США від стриманої позиції перейшли до прямих ударів по стратегічних об’єктах Ірану. Це різко підвищило ризик регіональної війни з глобальними наслідками, посилило роль ООН та міжнародних посередників і зробило безпеку Близького Сходу однією з центральних тем світового політичного порядку денного.
Повномасштабна війна росії проти України у 2025 році залишалася головним фактором стратегічної нестабільності в Європі. Ця війна давно вийшла за межі регіонального виміру, впливаючи на рішення НАТО, оборонну політику ЄС, глобальні ринки озброєнь і дипломатичні формати взаємодії між Заходом та державами «Глобального Півдня». Україна поєднувала ведення бойових дій із активною дипломатією, наполягаючи на тому, що переговори можливі лише за умови збереження обороноздатності та міжнародного тиску на росію. Таким чином, війна в Україні у 2025 році не лише продовжувалась і наростала, а й остаточно закріпилася як системоутворюючий елемент нової європейської та глобальної безпекової архітектури.
У 2025 році світова економіка дедалі виразніше стала полем геополітичного протистояння. Сполучені Штати різко активізували торговельні війни, запровадивши масштабні тарифи на імпорт із Китаю, а також Канади, Мексики та інших великих економік. Це спричинило хвилю взаємних митних заходів і посилило нестабільність у глобальній торгівлі.
У відповідь Китай вжив асиметричних кроків, зокрема обмежив експорт рідкоземельних матеріалів – критично важливих для високотехнологічних і оборонних галузей. Світові ринки відреагували зростанням цін на сировину, насамперед на золото й срібло, що традиційно сприймаються як «тихі гавані» в періоди турбулентності. Паралельно експерти фіксують стійку тенденцію до протекціонізму й регіоналізації торгівлі: глобальні ланцюги постачання перебудовуються, а економічні рішення дедалі частіше ухвалюються з міркувань безпеки, а не ефективності. Водночас МВФ прогнозує помірне зростання світового ВВП на рівні близько 2 % у 2025 році, що свідчить не про відновлення, а про крихку стабілізацію після тривалих криз. Тому у 2025 році торгівля остаточно перестала бути нейтральним економічним механізмом і перетворилася на стратегічний інструмент геополітичного впливу, здатний формувати нові лінії поділу у світовій економіці.
2025 рік став показовим і для трансформації системи колективної безпеки. Ключовою подією був саміт НАТО в Гаазі, на якому держави-члени підтвердили готовність посилювати Альянс в умовах зростаючої геополітичної конкуренції. Лідери погодилися на суттєве збільшення оборонних витрат – для окремих країн до 5% ВВП у перспективі до 2035 року, а також на поглиблення співпраці з партнерами, насамперед з Україною. Окрему увагу приділили питанням стримування та можливим параметрам майбутніх переговорних форматів щодо безпеки у Східній Європі. Паралельно Мюнхенська безпекова конференція 2025 року, що проходила під темою «мультиполяризації», зафіксувала ширший контекст цих рішень. Світовий порядок дедалі більше виходить за межі однополюсної моделі, а розбіжності між ключовими безпековими гравцями лише загострюються. У сукупності ці події засвідчили: НАТО не лише зберігає центральну роль у євроатлантичній безпеці, а й активно адаптується до нової реальності – світу, де стримування, союзницька солідарність і стратегічна витривалість стають важливішими за тимчасову стабільність.
У 2025 році міжнародні саміти стали ключовими майданчиками для координації позицій у світі, що дедалі більше рухається в бік мультиполярності. Світовий економічний форум у Давосі зосередив увагу політичних і бізнес-лідерів на питаннях економічної стабільності, розвитку штучного інтелекту, кліматичних змін та енергетичної безпеки. Центральною ідеєю форуму залишалася необхідність міждержавної співпраці в умовах фрагментації глобальної економіки та зростання геополітичних ризиків. Питання безпеки та війни в Європі стали фокусом Лондонського саміту щодо України, де обговорювалися довгострокові механізми підтримки української безпеки, координація дипломатичних зусиль і можливе посилення санкційного тиску на Росію у разі провалу переговорних процесів. Цей підхід був підкріплений і на Європейському політичному саміті в Копенгагені, що об’єднав 43 країни та підтвердив прагнення Європи до збереження стабільності, політичної координації й стратегічної автономії. Паралельно зміцнювалися альтернативні центри впливу. Розширення BRICS стало символом трансформації світового порядку: блок позиціонує себе як платформа для економічної та політичної співпраці поза західними інституціями, що поступово змінює баланс сил у глобальному управлінні. Водночас Китай продовжував нарощувати стратегічну присутність у сусідніх регіонах, поєднуючи дипломатію, інфраструктурні інвестиції та політичний вплив, зокрема в М’янмі, де Пекін відіграє важливу роль у підтримці чинного режиму. Ці тенденції були відображені й на саміті G20 у Йоганнесбурзі, першому в історії проведеному в Африці. Основними темами стали інклюзивне економічне зростання, продовольча безпека, фінансування енергетичного переходу та інновації. Попри часткову відсутність окремих західних лідерів, ухвалення спільної декларації засвідчило прагнення зберегти діалог навіть у фрагментованому міжнародному середовищі.
2025 рік остаточно закріпив перехід до мультиполярного світового порядку, у якому вплив дедалі менше концентрується в руках обмеженого кола традиційних держав. Поряд із США та Китаєм зростає роль регіональних лідерів, середніх держав і ситуативних коаліцій, що ускладнює механізми глобального управління та робить міжнародну систему менш передбачуваною. Ключовим чинником цієї трансформації стають технології, клімат і енергетика. Генеративний штучний інтелект перетворюється на елемент національної потужності: держави, які контролюють дані, напівпровідники, обчислювальні потужності та алгоритми, отримують стратегічну перевагу в економіці, обороні та дипломатії. Це стимулює технологічну фрагментацію світу та конкуренцію за технологічний суверенітет. Водночас кліматичні зміни й енергетичний перехід дедалі частіше впливають на безпекові рішення. Зростає ризик конфліктів, пов’язаних із дефіцитом води, продовольства та критичних ресурсів, а боротьба за доступ до літію, кобальту й рідкоземельних металів стає новим виміром геополітичного суперництва.
2025 рік став одним із найвизначніших у сучасній геополітиці, оголивши глибину системних змін у світовому порядку. Зростання військової напруги – від Близького Сходу до Європи – поєдналося з трансформацією механізмів колективної безпеки: НАТО та ЄС адаптуються до нових загроз, водночас глобальні альянси стають більш фрагментованими й менш універсальними. Економічний вимір геополітики також зазнав серйозних потрясінь. Торговельні війни, протекціонізм і санкційна політика перетворили світову торгівлю на інструмент стратегічного тиску, що безпосередньо впливає на фінансові ринки та ціни на ключові активи, зокрема золото й срібло. Паралельно відбувається зсув до мультиполярності: вплив Заходу вже не є беззаперечним, а такі об’єднання, як BRICS, разом із Китаєм та регіональними блоками, формують альтернативні центри сили. У цій новій реальності інновації, від штучного інтелекту до енергетичної трансформації, стають повноцінним геополітичним ресурсом, що визначає конкурентоспроможність держав і їхню здатність впливати на міжнародний порядок.
У сукупності ці процеси свідчать: світ 2025 року перебував у точці напруги між війнами і переосмисленням правил гри. Традиційні інститути співпраці стикалися з безпрецедентними викликами, а стабільність дедалі більше залежала від здатності держав поєднувати силу, дипломатію та технологічну адаптацію в умовах затяжної глобальної нестабільності.
Секція Дельта групи «Інформаційний Спротив»
