"Як так сталося що грузини після війни обрали проросійську владу?" - це, напевне, головне питання на 15-ту річницю агресії росії проти Грузії.
Як можна було забути?
Відповідь на те запитання проста: грузини не обирали проросійську владу.
Більше того, влада у Грузії не є проросійською. Більше того, влада у Грузії в цьому плані є повним відображенням грузинського суспільства і підтримка цієї влади грузинським суспільством тому доказ.
То ж що сталося там і як пояснити всі ці сірі схеми на користь росії?
Все дуже просто:
Просто в дуже бідну країну хлинуло російське бабло. І дуже бідні люди не змогли перед ним встояти. Ну точніше, незначна кількість людей не здала своїх принципів, а переважна більшість не встояли.
І важко було встояти коли якийсь маааскіічь відстьогує тобі за хату за місяць в 3-4 рази більше ніж ти заробляєш за той самий місяць. І це стосується всіх інших сфер.
Так, я щиро вірю, що вони ненавидять їх, що схрещують пальці і показують язика тихенько, але, так вони здалися в умовах бідності.
Приблизно так само можна описати і дії їхньої влади. За принципом: а чого б не заробити, коли є можливість - заробити самим, позакривали якісь дірки в бюджеті що допоможуть переобратися.
Звісно, можливо якісь там олігархи і змогли зблизити позиції і домовитись, але основний мотив грузинської влади - бабло, а не проросійськість.
До чого це я? - А до того, що якщо, не дай Боже, ця війна закінчиться у підвішеному стані як в Грузії, і при владі залишиться свині народу, то у нас такого як в Грузії не буде.
Не буде тому, що на відміну від грузинських бариг, наші дійсно проросійські. Причому проросійські до у всьому: від світогляду, мови спілкування, дружби і родичів в Немитій, до проросійських рішень, саботажу і роботи на користь псів і свиней.
І навіть під час вже великої війни, дня якої вони рахують, вони заполонили державне телебачення цим лайном і мріють коли помре путін він раку і знову можна любитись зі старшими братами на граніце.
Тому ні, вони повернуть все швидко взад, як тільки будуть мати можливість зблизитись з росією. Тому грузинський приклад - це не для того щоб дивуватися "Як можна було забути?", а для того щоб відкрити очі і побачити татарова, шуфрича, смірнова, портнова, купу немитих на марафоні і усвідомити, що війна ще не закінчилася а ми вже забули.
