"Гуманізм" - Віктор Бобиренко

"Гуманізм" - Віктор Бобиренко

В одній з громад Сумської області, яка вперто б'ється з орками виявили слабку ланку.

У селі Б. двоє молодих натхненних дівчат допомагають оркам розслабитись.

В першу чергу офіцерні, яка розплачується рублями.

Один такий признався діду, у якого вдомі "хазяйнує": "да навалю в рот, а то может паслєдній раз. Завтра прілєтіт шота і піпєц. Пайду расслаблюсь".

А дєвчьонкі і нє брєзгуют.

Я ось засуджував французів за те, що стригли налисо своїх дівок, які спали з німцями. У 1944-45му.

Казав: а може це були відносини? Чи може у дівчат виходу не було? Не треба огульно. Кожен випадок унікальний.

Але ця війна все виправила. Знаю, що поруч з подвигом і людяністю - завжди крокує зрада, підлість і просто бажання заробити. Ну чи може тут підмішані і якісь потаємні витребеньки?

Вважаю, що стригти потім буде треба. А вже після того хтось візьме грант і буде їх гладити по животіку і казати: "таке життя, ти не винувата, у тебе були мотиви, ти не могла по іншому".

І це будть дівчата-психологині, у яких буде довгий список загиблих друзів.

Я б не зміг.

У мене питання: невже ці стерви колись стануть мамами?

Карочє. Мені терміново потрібен психолог. Який зараз вріже мені в голову: Вітя, не парся. Ці тварі не гідні твоєї уваги.

Бо я думаю, той лєйтєнантік, який іде до цієї дєвачкі розслаблятися - вчора вбив хлопця, який біг за фельшером, бо жінка рожає.

А розслабітєльніца живе за дві вулиці.

І я розриваюся. Я гуманіст. Я знаю, що не можна знущатися із збоченців.

Але підсвідомість б'є мені в серце:

- Стригти налисо. Налисо стригти.