А знаєте, я, мабуть, погоджуся з тими коментаторами, котрі кажуть, що Путін намагається виграти час. Основне питання тут - для чого?
Мова точно не про нові військові досягнення. Ще пара сіл чи навіть невелике місто його переговорних позицій суттєво не зміцнять і не дадуть тих політичних поступок з боку України, котрих він так прагне.
Теоретично, можна уявити, що він просто взявся змагатися з Трампом, хто першим моргне, адже він у цій грі свого суперника явно переважає.
Втім, я думаю, не це головне. Він хоче побачити, що станеться з економікою найближчим часом. Справа в тому, що останні байденівські санкції, котрі почали діяти в останні місяці, дали просідання по нафтогазових доходах на 15 відсотків, а головний загашник - ФНБ - на три чверті спорожнів із 22 року.
Віддамо належне, московити досі доволі ефективно знаходили виходи зі становища, мінімізуючи вплив американсько-європейських санкцій. Але на цей раз такої впевненості, мабуть, у Путіна немає. Тому й вирішив виграти час для прийняття правильного рішення.
Звичайно, в такій ситуації Трампові варто підсилити свою позицію. Було б цілком розумно сьогодні ввести додаткові санкції - не прямо проти РФ (аби не зірвати переговори), а проти тих компаній, котрі допомагають обходити попередні обмеження.
Але він, здається, так захопився грою в дружбу з Путіним, що ця елементарна ідея його навряд чи привабить.
Хоча вона дала б значно більшу вірогідність успіху переговорів. І омріяна Нобелівка для Трампа стала б реальнішою
