Знайомтеся. Це людина, яка факично здійснила державний переворот на Росії 5 січня 1918 року. Звісно, керувала "процесом" не вона - вона була лише виконавцем.
"Караул устал" - фраза, яка досі є крилатою, від начальника охорони Всеросіських Установчих зборів 22-річного матроса-анархіста Анатолія Железнякова, відомого також у радянському міфологічному епосі як "матрос Железняк".
За загальноприйнятою думкою, більшовики встановили свою диктатуру 7 листопада 1917 року, здійснивши переворот і заарештувавши Тимчасовий уряд. Але це не зовсім так. Після 7 листопада більша частина російського суспільства поставилася до більшовиків та їхніх союзників - анархістів і лівих есерів доволі байдуже. Усі сподівання покладалися на Установчі збори, які мали сформувати парламент та уряд.
Більшовики робили вигляд, що згодні, а поки йшла підготовка до зборів, укріплювали свої бойові загони передусім за рахунок опухлих від неробства та самогонки балтійських морячків та найманців з числа латишів і китайців, яким платили золотом із захоплених банків.
5 січня Установчі збори було відкрито. На них більшовики та їхні союзники опинилися в абсолютній меншості, яка продемонструвала реальну популрність їх в народних масах. Тоді вони покинули засідання, давши вказівку Железнякову збори закрити й нікого до будівлі не пускати. Самі ж захопили владу через Другий Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, який самі ж і організували.
На захист Установчих зборів виступили робітники петроградських і московських заводів. Але латиші, китайці й морячки мирні робітничі демонстрації просто розстріляли.
"Пролетарський письменник" Максим Горький, який мав трохи совісті, писав з цього приводу в газеті "Новая Жизнь":
"5-го січня 1918 року беззбройна петербурзька демократія – робітники, службовці – мирно маніфестували на честь Установчих Зборів... "Правда" бреше, коли вона пише, що маніфестація 5 січня була організована буржуями, банкірами тощо...
"Правда" бреше, – вона чудово знає, що "буржуям" нічому радіти з приводу відкриття Установчих Зборів, їм нема чого робити в середовищі 246 соціалістів однієї партії і 140 – більшовиків. "Правда" знає, що в маніфестації брали участь робітники Обухівського, патронного та інших заводів, що під червоними прапорами російської соціал-демократичної партії до Таврійського палацу йшли робітники Василеострівского, Виборзького та інших районів. Саме цих робітників і розстрілювали, і скільки б не брехала "Правда", вона не сховає ганебного факту...
Отже, 5 січня розстрілювали робітників Петрограда беззбройних. Розстрілювали без попередження про те, що стрілятимуть, розстрілювали із засідок, крізь щілини парканів, боягузливо, як справжні убивці".
Так більшовики остаточно встановили на Росії свою криваву диктатуру. За офіційною версією матрос Железняков загинув у бою з загонами отамана Шкуро 26 липня 1919 року. Але є обґрунтовані підстави вважати, що його вбили більшовики, скориставшись слушним моментом.
Нестор Махно, який поважав Железнякова за особисту хоробрість, закидав йому що той разом з Устаночими зборами не розігнав і більшовицьку Раду Народних Комісарів разом з Леніним, Сведловим і Троцьким.
