Це стаття для однієї читачки, яка три роки слідкує що я пишу, та надіюсь, більше не буде. Бо якщо за три роки не зрозуміла, то вже ніколи не зрозуміє.
Україна вийшла з недоімперії і ввійшла до світу Цивілізації, до західного світу. Логічним оформленням цього процесу невдовзі стане членство в НАТО, а згодом і в ЕС.
Це геополітичний тренд, він на десятиріччя. Його зумовили потужні та назрілі історічні, військові, економічні та світоглядні фактори. Цей тренд — це потужна глибинна течія.
Вчорашня стаття в The New York Times — це спецоперація ворога, дешева та невдала (і яка точно ввійде в підручники з політології та інформаційної війни). Але навіть якщо б вона була якісною й успішною — вога не перебиває геполітичий тренд. Захід теж все це бачить, знає й розуміє. Більше того, навіть п'ять поспіль успішних спецоперацій/диверсій (умовних "кольчуг", "плівок мельниченка", убивств відомих журналістів", тощо) не переб'ють геополітичного тренду.
Спецоперація ворожих сил — це камінчик, кирутий у воду. Від нього можуть піти лише круги по поверхні. Великі — якщо спецоперація вдала, малі — якщо така як вчора. Камінчик не може змінити течію. Ба більше. Навіть програний воєнний бій не перебиває геополітичного тренду.
Скажу ще більше. Навіть програні евро-атлантистами наступні вибори до Верховної Ради (впевнений та надіюсь, що цього не станеться) не перебили б тренду на вступ України до НАТО й ЕС. Вони б лише відклали цей вступ на кілька років, як це було з відкладеним асоційованим членством України до ЕС (стартує 01.09.2017) на півтори роки через референдум в Нідерландах (до речі, результат цього референдуму теж є гаслідком вдалої спецоперації ворога).
Гіпотетично, що би сталось, якби наступні вибори виграли наші додони та додониці? Сталось би те, що громадяни, які підтримують евро-атлантичний курс, почали говорити у повний голос. Адже сьогодні вони трохи ніяковіють, бо їх відразу огульно звинувачують в роботі на владу. Тому українські додони не протримались би довше двох років і на дочасних парламентських виборах маятник знову би хитнувся в бік НАТО й ЕС.
Це діалектика історичного процесу. Прийшов час України йти. Чому саме зараз?
• Історичний фактор. Україна — це географічно, історично й світоглядно — Европа. Ми завжди тут були, але пропустили останні 95 років (Західна Україна — 73 роки). В наших генах немає Азії. Ми прихильники ліберальних свобод і демократії, ми законослухняні й культурні, як кожна европейська нація. Так, нас спотворено совком. Але це мине через кілька поколінь. Ментально, історично й географічно ми европейці. Ми повернулись додому.
• Економічний фактор (найголовніший!). Московія. Кожна недоімперія гасне, здихає та щезає. Ця трималась на нафті та газі. Їі епоха закінчується. Декілька трильйонів доларів вивезено з країни, в іновації взагалі нічого не інвестовано. Величезна територія, слабкий центр, багато гаціональних утворень — прогноз зрозумілий. Втримати хоча би це. А про втримати сателітів з колишнього СРСР навіть мови немає.
Ключом до всього є енергетична незалежність. Раніше Україна та Европа міцно сиділи на газовій трубі Москви. Вона була її зброєю і стримувала об'єктивні історичні процеси. Але як тільки настав час лупакової революції, як тільки Московія послабшала і перестала стримувати газ з Азербайджану, Ізраїлю, Ірану, Катару, Норвегії, США й Туркменістану — історичні процеси зарухались. Країни колишнього СРСР переорієнтовуються на енергію з-поза меж Московії. Економічні зв'язки з Московією, які ведуть в нікуди, рвуться. Азербайджан йде до Туреччини, Казахстан - до Китаю, Грузія, Молдова й Україна – до Европи. Це і є геополітичний тренд. На десятиріччя вперед.
США системо "допомагають" Московії санкціями, аби її ВПК та армія не заважали цим об'єктивним процесам.
• Військовий фактор. НАТО потрібна свіжа кров (в хорошому сенсі слова). Україні треба в НАТО, аби Московія не могла повернути Україну до своєї зони впливу. Тобто любов України й НАТО взаємна та міцна. За розрахунком і за покликом.
Ось всі ці фактори давно дозріли й перезріли.Шлюзи відкрито. Цей потік не зупинить ніхто.
Україна буде як Польща, як Литва — розвиненою европейською країною, регіональним економічним лідером та потужною військовою суперсилою.
Таким є поступ Колеса Історії.
Олег Пономар
