Якщо відверто - то партія "Голос" одразу створювалася виключно як проект анти-"ЄС".
Вакарчук повністю повторював риторику Зеленського, з тими самими "новими обличчями" та більшовицькою маячнею, тільки робив це вишуканою українською.
І в принципі його акціонери добилися свого - влітку 2019 залишки державницького електорату було пошматовано, а "слугі" отримали надійну підпорку для "турборежиму" у вигляді фракції "Голос".
Головне завдання Вакарчук виконав, і пішов через необхідність зберегти своє біле пальто для наступного разу, коли його відомість знову знадобиться комусь з олігархів.
Рудик же ще більш неприховано стала торпедувати колег по патріотичному табору, для неї Порошенко був "більшим політичним ворогом" ніж зелені уклоністи - і ніхто з її однопартійців чомусь на це відреагував.
Ну ворог так ворог - тоді чому для деяких стало відкриттям "спілкування керівництва "Голосу" з ОП"?
Теж мені новина - послухайте що казали "другіє новиє ліца" на ефірах та подивіться їхні голосування.
Так що ця криза в "Голосі" передбачувана, проект короткостроковий і абсолютно штучний, а те, що в нього потрапило кілька достойних людей, ніяк не відміняє його олігархічної суті, тому скоро побачимо "еще более лудшие новие политики".
Не вперше навіть хороші люди грають в чужу гру, а електорат за неї голосує - і, на жаль, не в останнє.
