... що збирається писати статтю про Україну, я замислився: з якого дива?
Якщо почитати російські "наукові" ресурси, то можна побачити, що за завданням вождя придворні вчені вже з 2010 року мусолять цю тему, написавши сотні імперіоцентричних "розвідок" .
Але все це Путіну не підійшло. Як і численні роботи про "єдність трьох народів" монаршої й радянської доби.
Чому ж Путін пішов шляхом недоумкуватого негідника- Зорга з популярного фільму: "хочеш щось зробити, зроби сам"?
Коли ж стаття вийшла,зрозумів: учені, хоч і найняті в якості пропагандистів, усе ж не ризикнули ігнорувати історичні факти, пов'язані зокрема з державністю України, міжнародним правом, визнанням її членом ООН тощо. І Путіна ця їх обмеженість душевно муляє.
Він, як людина, яка мало розбирається в історії і цивілізаційних проблемах, намагається спиратися в своїх оцінках на так звану побутову логіку. Дивиться на все, як казали в часи моєї молодості ,"з точки зору банальної ерудистики". Йому це здається досить правильним і мудрим.
Як наслідок, вся його стаття дуже схожа на істеричний спіч на суді щодо розірвання шлюбу ображеного чоловіка, від якого втекла до іншого дружина.
Мовляв, хай собі іде на всі чотири боки, але в тих босоніжках, в яких колись прийшла! А квартира, машина, дача й меблі, придбані за час спільного життя - це моє!
Забуваючи при тому. що сам він вступав у подружнє життя бідним студентом, який не заробляв і десяти рублів на місяць і був настільки безпомічним, що не міг яйця зварити...
Якщо вже слідувати путінській шлюборозлучній логіці, то все майно, спільно накопичене після Переяславської ради, слід було б розділити порівну. Сибір там. наприклад, північний Кавказ, Камчатку.
В судовій практиці так воно й буває.
