Коли закінчиться війна – для мене це дуже чутлива тема, як й для кожного, хто знає що таке війна, хто її бачив, пройшов, вижив, пережив. Бо ті, хто бачать в словосполученні «закінчиться війна» ось таке раз-два мир й всі зжили нормально, той помиляється й їх очікує розчарування.
Мати геополітичного, географічного божевільного сусіда-фашиста, це, я вам скажу, річ неприємна та не змінна, бо вигнати–то русню з України можна, але кордони з ними так й залишаться кордонами. От вигнали русе-фашисто з Сумщини, Харьківщини, Чергіновщини, але ракети летять, снаряди вбивають, прикордоння потерпає. Прикордоння з божевільним сусідом, який має за мету знищити тебе та твою країну, це дуже багато нюансів та великий перелік небезпек. Я це відчула, коли жила у прикордонному місті Свердловськ (Довжанськ) на Луганщині.
Які головні небезпеки? Ну, ось в мирний час це був «прикорм». Тобто на контрабанді давали заробити місцевим, контрабандистам, прикордонникам, податковій, міліції, прокуратури, СБУ. Чим більше грошей, тим більше віддача чиновника та службовця службі росії.
Наркотики. Це окрема тема й окремий бізнес та вплив росії на прикордоння. От перед війною наркотики на Луганщини з росії були втричі дешевше ніж в самій росії.
Бізнес з владою. Місцева влада в нас мала шалені гроші не тільки з контрабанди бензину, цигарок, соляри, спирту з росії та цукру, борошна, заліза на росію, а й оборудок з захороненням хімічних, радіаційних відходів. Я писала про це.
Як звозили на Донбас та захоронювали у шахтах ядерні та хімічні відходи під повний одобрямс місцевої влади, яка отримувала гарні відкати за це.
Звісно ж, на кожного, хто заробляв на усьому цьому на росії у фсб був компромат. Звісно дзвонили й ставили умови, саме тому місцева влада, міліція, прокуратура Луганщини у 2014-му році на 90% була проросійська й одразу виконала усі вимоги по організації захоплення міст та території.
Зброю на Луганщину почали завозити ще тоді, коли стояв Майдан. Усі машини зі зброєю по українській території пересувалися під супроводженням машин місцевої міліції, СБУ та при повному дозволу з боку прикордонників. Казали 20 000 доларів коштувала 1 вантажівка за безперешкодний перетин кордону. Цю завезену зброю зберігали у приміщеннях місцевих компартій, осередків донських казаків, яких по Луганщині було відкрито повно. Комуністи на Луганщині мали не тільки свої газети, ефіри на телебаченні, а й багато депутатів у місцевих органах управління.
Громадськість та суспільство. Цим теж на Луганщині було легко керувати з росії. Наприклад, громадська військова організація «Всевеликое войсько Донское» мала безкоштовні приміщення від місцевої влади по всій території області, як й безкоштовні години піару та пропаганди на місцевому телебаченню.
Ось це «військо донское» зіграло дуже велику роль у захопленні Луганщини, бо фактично й юридично вже мало членів, приміщення, зброю у кожному місті. Тобто люди, які вже були навчені й чекали росію, зібралися по команді й отримали зброю за лічені години.
Дуже багато громадських організацій на Луганщині було утворено за кошти росії, вони мали високу підтримку місцевих органів влади. Наприклад, це були різні церковні, правславні, християнські організації, ще й шкільні. Так, проти вакцинації дітей навіть від проб Манту, агітувала громадянська організація «Родительский контроль», яка фінансувалася з росії.
Церква. Ну, тут пояснювати я не буду, уже всі все зрозуміли.
Як ви вже зрозуміли, то задовго до війни в Незалежній Україні на її Сході, в українському прикордонні було утворено анклав руського миру, який став фундаментом війни та, як ракова пухлина, пустила коріння у майже усі сфери життя. Школа, діти, церква, бізнес, засоби інформації, громадська активність усе було заточено під руський мир та стало фундаментом війни. За довгі роки росія створила в Україні пухлини свого руського миру й не тільки на Сході, а й у Криму, на західній частині України, у центрі.
Подивіться по діям людей в частині захисту московського патріархату, виправдовування агресії, не визнання війни з 2014-го року, допомога росії злиттям інформації, наведення ракет. Ми повинні визнати цей факт, що вплив росії дуже масштабний. Як ви думаєте, чи можна зупинити цю машину по команді раз-два та знищити під час війни?
Якщо ви спостерігаєте за соцмережами та новинами, бо ось під час тільки другої фази війни почали активно боротися з колаборантами у закладах освіти, армії, СБУ, владі та серед населення.
Болюче питання, чому ми намагалися не звертати увагу на цей факт під час першої фази війни? Якось поговоримо й про це.
А зараз про те, що залишиться нам по закінченню війни. Кордони з росією. Це вже зрозуміло. А чи залишиться там вплив росії, пропаганди?
Я думаю що ні, або мінімально. Бо відступаючи з території України росія випалить ОРДЛО вщент. Там буде чорне поле. Тому деякий час, поки там не буде людей, або буде їх мінімальна кількість, росія не зможе створювати там своє павутиня. Чи зможе? – на ці питання відповідь ми маємо шукати вже зараз. Бо коли закінчиться війна, а в нас не буде відповідей на ці питання, війна продовжиться.
Кордони ми будемо утримувати довго, військові дії на кордонах будуть йти ще довго, а зміцнення України відбудеться тільки при повному знищенню впливу росії.
Тепер друга частина роздумів на тему, коли закінчиться війна. Й знову ж таки, про те, що очікування раз-два й тиша, це марні очікування.
Якщо росія залишить в живих мешканців ОРДЛО, ми отримаємо страшний проросійський анклав, який ненавидить Україну, але покорно прийме волю переможця, тільки тримаючи ніж за спиною. Ми повеземо туди спеціалістів, лікарів, вчителів, науковців, комунальників, військових й… я боюся писати, що їх може там очікувати, бо люди за час війни там ще сильніше отруєні пропагандою. Ми там будемо окупанти, ви розумієте це? Це входить у той вимір «закінчення війни», який нам якось настирливо пропагандують?
Бо ж війна може бути різною. Тихою. Отруйною. Партизанською. Досі не віднайшли жодного проекту, який би був створений на розв’язання цих питань. Шкода!
Шкода ще й з того, що люди досі не розуміють, що закінчення війни, це одне, а мир це інше, а відбудова, ох й важко, правда?
А ще скільки тих, хто чекає «буде, як до війни». Ні, не буде, ніколи більше не буде.
Бо окрім отруєних пропагандою територій, де кожна третя родина поховала «героя ополченца», де вдови тішать себе мріями про «лада-калина от путина», де діти пишуть «атамщу за атца, убью укропа», де повзають по вулицях нікому не потрібні інваліди-ополченці, де немає тих, хто б не був мобілізований та не приймав участь у війні проти України, нам ще залишаться, психологічні проблеми, велика кількість психологічних хворих, інвалідів, людей, у яких немає стажу на отримання української пенсії, бо в них стаж ОРДЛО чи росії, діти, що не знають мову та й ненавидять Україну, дорослі, які «Украина нас обидила, то она далжна на каленях», де усі вчителі-викладачі-лікарі, одним словом усі працювали на окупанта й несли у маси «разумное, доброе, путинское», нам ще дістануться території, де знищено все: виробництво, житло, екологія, комунальна сфера. Все знищено.
Психологічна катастрофа теж буде вбивати. Постравматом, серцевими нападами, й навіть бандитизмом, бо велика кількість зброї, це погано для будь якого суспільства, а армія це теж зріз суспільства, то як не крути, а ідеалізація певної категорії людей призведе до розчарування та горя.
На росії усі хто повернеться з війни, стануть бандитами, це вб’є росія та росіян й призведе до тотальної кримінальної диктатури.
Там теж будуть психологічні й посттравматичні проблеми, але якщо наше суспільство більше зріле, то ми зможемо поствійськові проблеми контролювати та вирішувати, а ось росія не зможе. Не зможе прийняти та забезпечити гідний рівень життя отим донбасянам, що чкурнуть до росії. Згодом вони будуть битися об наші кордони й кричати про громадянство України. Не зможе утримати від жаги крові тих, хто вже її вкусив на війні, бо організм росіянина так влаштовано, що він має вбивати, навіть якщо це росіяни.
Тому закінчення війни, це ще не мир та й не закінченні усієї війни, бо тримати наші кордони ми будемо до повного знищення росії й після цього.
Шахти знищено, та отруєно хімічними та радіоактивними відходами. Посівні площі заміновано. Земля отруєна трупами окупанта та зброєю. Ті райони, які були під окупацією 2-3 місяці у 2022 році досі не можуть прийти до тями. Не тільки психологічно, бо ще багато могил, багато експертиз по встановленню осіб загиблих, не тільки не відновлено, а й не розміновано.
Скільки років після закінчення війни вона буде вбивати? – не знаєте? Я теж!
Ось Друга світова досі вбиває та жахає, як історичними знахідками, архівами, свідками так й знахідками вибухових речовин, снарядів, зброї.
Інтенсивність боїв на Сході, у Криму, Херсоні, Запоріжжі в десятки разів сильніша ніж у часи Другої світової.
Екологічна катастрофа після закінчення війни ще довго буде війною, бо ж буде труїти та вбивати.
Новини з окупованого Криму: «Кримчанин запустив знайдену в лісі ракету від «Граду» до хліву сусіда.46-річний житель Криму знайшов під час прогулянки лісом поряд із покинутим заводом під Джанкоєм три реактивні снаряди. І вирішив розібрати боєприпаси у себе у дворі, вийняти деталі із кольорових металів та здати їх. Під час цих робіт один із снарядів випадково прийшов у дію, пробивши кілька воріт та один дах, влетів у сарай сусіда приблизно за 70 метрів від місця старту. Завдяки щасливому випадку боєприпас не здетонував, ніхто не постраждав. Сапери, що прибули на місце, встановили, що це були ракети до російської реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) «Град». Правоохоронні органи завели на чоловіка, який знайшов боєприпаси, кримінальну справу».
Отруєна земля. Наша земля. Болить!
