Щодо прийняття останньої до ЄС показав межу, за якою націоналізм, як прогресивна на певному етапі ідеологія, перетворюється на контрпродуктивну силу І може зруйнувати Європу, в якій народився і карту якої, власне, сформував.
Як і в випадку з Грецією йдеться про поступки Північної Македонії у визначенні власної ідентичності, формуванні власної історії і пантеону героїв. (Який, до речі, відчутно постраждав, після задоволення вимог Греції - викреслити з північномакедонської історії такої яскравої постаті, як Александр Македонський).
Болгари пішли ще далі.Умовою розблокування вступу Північної Македонії до ЄС стала вимога - внести до конституції держави положення про те, що державоутворюючою нацією Північної Македонії є болгари, північномакедонська мова насправді є болгарською, а сама колишня Македонія була проєктом Йосипа Броз Тіто, який таким чином прагнув знищити болгарську ідентичність в кордонах Югославії...
Наскільки я зрозумів, структури Євросоюзу спонукають Північну Македонію пристати на ці умови.
Неважко зрозуміти, чому реакція македонців була такою гострою. Адже таким чином поставлено під сумнів саме існування такої європейської нації, як Північна Македонія.
Яким може бути наступний крок? Оскільки немає ніякої македонської нації, а є лише "перефарбовані" болгари, то чи може в такому разі йти мова про самовизначення нації?
Північна Македонія тільки недавно зуміла виборсатися з задушливих обіймів Росії, а тепер її знову туди впихують?
Звичайно, що все це не просто так, що декому це геть як вигідно.
І в зв'язку з тим стоїть стоїть питання про життєвість і обгрунтованість принципу консенсусності в прийнятті рішень країнами ЄС. Адже він дозволяє деяким націям буквально протискувати свої національні наративи, на шкоду іншим ідентичностям.
Але справа не тільки в статуті ЄС.
Відродження націоналізму на теренах Європи може призвести до реанімації конфліктів між європейськими національними ідентичностями.
Адже, як пише дослідник націоналізму британець Ерік Гобсбаум, в Європі жодна країна окрім Португалії не створювалася в межах території проживання одного етносу.
Коли ЄС тільки створювався, це не було такою гострою проблемою. Західна Європа широким кроком ішла до спільних ліберальних цінностей. Але час змінився.
Ускладнює читуацію те, що поняття національної ідентичності, писав інший дослідник - Бенедикт Андерсон, взагалі не має жодних коректних політологічних чи філософських визначень і має коріння, скоріше, у магічному світогляді. А тому кожна нація і кожен етнос визначає його по-своєму, часто всупереч інтересам сусідів.
Власне кажучи, якщо зануритися в історію Європи, то майже всі європейські нації є чиїмось проєктами.
Тих самих болгар ще наприкінці 19 ст. в османській імперії не вважали окремим етносом, а всього лише тюрками, які свого часу потрапили під вплив Візантії і були насильно долучені до християнства і привчені писати на алфавіті, штучно переробленому з грецького... І Болгарія як незалежна держава з'явилася в результаті мовчазного консенсусу між європейськими монархами. Але чи дає нам це право називати Болгарію чиїмось проєктом?
Якщо нинішня війна завершиться на вигідних для Європи умовах і наш вступ до ЄС буде винесено на порядок денний, не сумніваюся, що й українській ідентичності доведеться багато чим поступитися.
Як мінімум, визнати злочинною діяльність ОУН у Польщі у 30-40-х роках, відмовитися від героїзації Степана Бандери й його соратників. Погодитися що Волинська трагедія була геноцидом поляків та ін.
Але, боюся, цим все не закінчиться. Цілком очікувано Угорщина Орбана (якщо він буде прем'єром до того часу) вимагатиме включення в 'українські підручники з історії згадки про Закарпаття, як "питомо" угорські землі, а угорців - як рівноправний до українців етнос.
Або ж підніме із вкритих пилом архівів історію про те, що ідея української державності була винаходом Австро-Угорщини...
Хтозна, може й у Румунії так само згадають про Буковину.
Зрештою, зважаючи на історію з Александром Македонським, чому б не припустити, що скандинави зажадають, щоб в українських підручниках було чітко визначено етнічну приналежність київських князів?
Це я , звичайно, вже жартую. Але ж, погодьтеся, національна ідентичність - дуже слизька річ.
Утім з цим доведеться рахуватися. Як? Поставте себе на місце Північної Македонії...
Звичайно, аби нас прийняли колись до ЄС, можна піти на всі забаганки європейських сусідів. А потім, отримавши членство, "забути" про свої зобов'язання - як я розумію можливості виключити з Евросоюзу країни-члена за позовом якоїсь окремої країни не існує....
Але все ж, йдучи до Європи, треба розуміти: зради консенсусу нам доведеться з деякими нашими радикальними поглядами й національними міфами попрощатися...Або залишитися з поглядами, але без Європи.
