Топова тема у нас зараз куди не глянь – корупція. Про неї пишуть всі. Хочеш не хочеш – а замислишся. Та тільки от біда – варто мені почути про корупцію, як пам’ять навертає на цілком певного політика жіночої статі. Якби з корупції в Україні проходили чемпіонати, цей політик обов’язково був би головою журі.
Не вірите? Судіть самі.
1995 рік. Вона створює компанію (ЄЕСУ), яка практично зразу була включена до переліку оптових імпортерів природного газу в Україну, а вже за місяць компанія уклала з російським Газпромом контракт про закупівлю газу на 2 мільярди доларів США. Секрет такого успіху – хабарі прем’єру Лазаренко, які вона платила регулярно. До речі, податки в повному обсязі ЄЕСУ державі не платила, позаяк була не створена з нуля, а перереєстрована з попередньої (КУБ), яка в свою чергу мала податкові пільги, як компанія з іноземним власником (офшорним).
1996 рік. Її компанія отримує контракт на постачання певної номенклатури товарів до держрезерву. У повному обсязі постачання не відбувається, і борг її компанія гасить передавши державі боргові зобов’язання своїх боржників-банкрутів,по факту – гасить борги перед своєю компанією коштом держави. Секрет оборудки – знову таки хабар прем’єру Лазаренку.
2000 рік, весна. Вона на посаді віце-прем’єра по ПЕК визнає перед Російським Газпромом борг у 2,8 мільярди доларів США, хоча Газпром висував претензії лише на 900 мільйонів. Відомий факт – вона була в дуже теплих стосунках з головою «Газпрому» Ремом Вяхіревим. Здогадайтеся, звідки така щирість.
2000 рік, осінь. Вона на посаді віце-прем’єра по ПЕК створює дефіцит вугілля і мазуту в країні, і ставить під загрозу опалювальний сезон. Через загрозу замерзання цілих областей, вона в пожежному порядку наказує обленерго закуповувати паливо у конкретних вказаних нею фірм (російських, казахських) за гроші кредитів Ощадбанку з відстрочкою виплати ПДВ у 90 днів. Борги енергопідприємств перед бюджетом тоді виросли до 2,2 мільярдів доларів США. Спалахнув скандал, але він був перебитий «касетним скандалом».
2005 рік. Скандал навколо Нікопольського заводу феросплавів. На завод намагалися провести керівництво наближене до групи «Приват». Преса звинуватила у ситуації її – прем’єр-міністра. Історія була перебита її відставкою і розвалом Помаранчевої коаліції.
2009 рік, січень. Вона в статусі прем’єр-міністра підписує Московську газову угоду. Слідча комісія Верховної ради стверджувала, що одною з причин підписання був борг у 450 мільйонів доларів США її компанії ЄЕСУ перед "Газпромом". Борг намагалися списати того ж року, шляхом ліквідації компанії ЄЕСУ, чого «Газпром» примудрився ущент не помітити. Ліквідувати компанію не вдалося, в т ч – через опір її політичних противників. За умовами Московської угоди, серед іншого, на ринок України зайшла компанія-донька «Газпрому» «Газпром сбыт Украина» - отримала 25% газового ринку України. У той самий час газ, який раніше постачала ненависна їй «Росукренерго», постачати почала фірма її нардепа – Богдана.
2009 рік, травень. У Верховній раді її політсила зі скандалом добивається прийняття «антикризових законів». Серед іншого закони встановлюють обмеження націнки на м’ясо між виробником і покупцем, але не обмежують відпускну ціну на м’ясо для виробників. У прибутку - птахоферми депутата її політсили (Сігала) і її чоловіка.
2009 рік, вересень. Рахункова палата прямо звинуватила її на посаді прем’єра у тому, що державні закупівлі на 52,6 мільярди доларів були проведені рішеннями уряду, в яких не були зазначені предмети закупівлі, суми і учасники, а держзакупівлі на 80,3 мільярди грн. були укладені за процедурою закупівлі у одного учасника.
2009 р. січень. Після тривалої судової війни з групою «Приват» вона раптом повертає групі заставу у 400 мільйони грн., виплачує коштом держави 2,7 мільйони грн. штрафу, після чого робить взагалі царський подарунок – передає під керівництво «Привату» ПАТ «Укрнафта» - найбільшу нафтодобувну компанію України з власною мережею АЗС. Причиною такої доброти називають її низький результат у першому турі виборів президента, і негайну потребу в прихильності каналу «1+1» власник якого – Ігор Коломойський.
2016 р. – вона стає на захист нардепа Олександра Онищенка, звинуваченого в організації схеми, за якою дешевий газ українського виробництва «для населення» потрапляв на комерційний ринок і збагачував певне коло осіб. Збиток держави – 3 мільярди доларів США. Характерно, що саме за квотою її політсили міністром екології був призначений Ігор Шевченко - людина Онищенка. Шевченко був відправлений у відставку після того як скористався приватним літаком Онищенка, що було розцінено як корупція. Онищенко колись сесійній залі бив депутатів БЮТ – здогадайтеся звідки така любов до нього тепер.
Ну? Впізнали ви цього політика? Називати не треба? Так це – лише найбільш гучні події. Були й інші – пов’язані з депутатами її політсили, членами її родини, тощо.
Де ж тоді її гроші запитаєте ви? Та багато де. Частково - за кордоном, на рахунках офшорних фірм, свого часу міжнародна детективна фірма Kroll знайшла кілька таких. Частково – на рахунках фірм чоловіка, доньки, тітки, родичів. Частково – у земельних ділянках тітоньки та зятя. Зять її після укладення шлюбу став якось неймовірно успішним банкіром… Лобістські функції цього політика в США оплачували її чоловік і кілька іноземних фірм – але жоден долар не надійшов з офіційного рахунку її політсили.
Цитую: «Ми сьогодні не повинні обговорювати хто витягнув м’ясо з борщу – таскали всі і потрохи». ВОНА.
