Все ж таки наприкінці 2023 МОК допустив до Олімпійських ігор-2024 росіян та білорусів, хоч і у нейтральному статусі.
В зв’язку з цим рішенням про «спорт внє палітікі» згадалась історія про півфінал з водного поло між Угорщиною і СССР на Олімпіаді-1956 у Мельбурні. Який завершився кровавим побоїщем у басейні.
Не зупинятимусь на описі того, як СРСР потопив у крові повстання в Будапешті – то була війна Давида з Голіафом. Відразу перейду до обставин чисто спортивних.
У час кривавої розправи над повстанцями гравці збірної Угорщини з водного поло, на той час чемпіони світу, нічого не знали про ці трагічні події – тренувалися в таборі далеко в горах. Дізналися випадково: один з гравців втік з тренувальних зборів і побачився з мамою, дещо дізнався від неї і привіз ту правду товаришам по команді. Але спортсменів продовжували тримати в інформаційній ізоляції, перевезли їх до Чехословаччини і звідти відправили літаком до Австралії.
Правду про трагедію своїх співвітчизників гравці дізналися лише по прильоті: під час зупинки в м.Дарвін. Міклош Мартін, що єдиний серед членів збірної володів англійською, прочитав у місцевій газеті про жахливий фінал антикомуністичного повстання. На церемонії відкриття Олімпійських ігор угорці були у траурних пов’язках.
На півфінальну гру із совєтами угорці виходили, киплячи від ненависті до держави-окупанта. Ажіотаж був неймовірний: трибуни, розраховані на 6 тис. глядачів, ледь вмістили майже 8 тисяч. Ціни на квитки від 2-3 доларів злетіли у перекупників до 30-40. Всі очікували спортивно-політичну битву в басейні, в більшості своїй вболіваючи за угорців.
Російська була обов’язковою для вивчення в угорських школах, тож усі гравці збірної нею володіли. І знали, як і що сказати цією мовою супернику під час гри. Угорці домінували, ведучи в рахунку. Це було не водне поло, а бокс у воді. Росіяни грали дуже брудно, з постійними ударами, а угорці словесно принижували суперників, намагаючись їх якнайдошкульніше образити. Росіяни угорців увесь матч називали фашистами. Знайомо, чи не так? Залити країну кров’ю, а її громадян, які чинять опір, називати фашистами…
На останніх хвилинах російський гравець Валєнтін Прокопов вистрибнув з води і вдарив Ервіна Задора в голову, поціливши точно у праву брову. З розсічення у воду відразу потекла кров.
Глядачі зірвалась з місць, хлинули до бортика, сиплючи на гравців СРСР лайку і прокльони, дехто плював у них. Публіка була готова роздерти совєцьких голіруч. В них летіло все, що потрапляло розлюченим людям під руку: пляшки, запальнички, монети… Радянські гравці збились в центрі всією командою, ледь встигаючи ховатися від зливи того непотребу. Лише під охороною поліції їм вдалося неушкодженими потрапити у роздягальню.
На момент конфлікту Угорщина перемагала 4:0 і цей результат зафіксували як остаточний. А у фіналі Олімпіади угорці перемогли Югославію 2:1. Збірна СРСР здобула тоді «бронзу», але це сприймалось, як поразка, бо імперія визнавала лише перемоги…
Наступного дня після тієї гри світові ЗМІ розтиражували травмоване обличчя Ервіна Задора на перших шпальтах, а подію назвали «Кров у басейні». Більшість угорських збірників попросили політичного притулку на Заході і отримали його. Ервін Задор поселився у США, де працював тренером із плавання. До речі, одним із його вихованців був 9-разовий олімпійський чемпіон Марк Спітц. Ервін Задор дожив до 77-річного віку і помер у 2012р…
До слова, у 2006-му Колін Грєй зняв про ті події документальний фільм «Шаленство свободи» (Freedom's Fury).
