Проблема з тупими, як влучно зазначили камаради Даннінг з Крюгером, полягає в тому, що вони вони своєї тупості не помічають, відтак учитися, робити висновки з помилок, не здатні. Ось тут нєкто міністр Оржель оголосив лохторату про настання доби великої халяви - Газпром постачатиме нам газ із нечуваною знижкою, котру уряд направить на соціалку.
Секунду, а хіба ми вже не гралися з Путіним у «знижки»? Ось Юля в 2009 отримала від нього газ (переданий Газпромом Росукренерго, закачаний у наші сховища, але не оплачений) за півціни. А потім той же Міллер разом із Фірташем (нагадаю - рівні партнери в РосУкренерго) через суд змусили Нафтогаз повернути все (плюс мільярдний штраф), купивши в Росії по повній, вдвічі вищій, ціні. І це була, ймовірно, найпростіша шахрайська схема на майже 2 ярди баків у історії (браво, Портнов! -К.В.)
Або згадайте, як Янукович у 2010, підписавши Харківські угоди, отримав знижку на газ в обмін на безкоштовне перебування в Криму російського Чорноморського флоту. Відкинувши політичний аспект цього вкрай недалекоглядного документу, давайте згадаємо про суто бізнесовий бік справи. Замість нарахування по ринковій вартості оренди військової бази (а мова тут про мільярди) тупий малороський холуй Овоч повівся на якусь ефемерну знижку. А вже через кілька місяців почав скиглити, що ціна на газ для України є найвищою в Європі - навіть із урахуванням цієї знижки. І це вбиває нашу економіку.
Тут лише найвідоміші приклади. Але політика знижок у принципі є живильним бульйоном для лохотронів. Ми з вами щороку стаємо свідками, як деякі мегаспритні ритейлери напередодні «чорної п‘ятниці» піднімають ціни, а потім оголошують аукціон небаченої щедрості і продають по ціні чи не вищій за «оригінальну». До речі, ми й з газом маємо більш, ніж достатньо, підстав, аби не сумніватися, що саме про такий трюк ідеться. Згадайте, як цього року благодійники України Медведчук, Бойко та Рабінович поверталися з Москви із радісною звісткою про готовність Газпрому надати нам щедру знижку на купівлю газу. Тільки от при перевірці щоразу виявлялося, що ціна після знижки вища за ту, котру Стокгольмський арбітраж визначив як ринкову і справедливу. Лише росіяни її жодного разу за таку не визнавали.
Зазначте, я тут не зачіпав питання транзиту, котрий покриває будь-які знижки на газ «як бик вівцю». Не торкався також головного, політичного, аспекту стосунків із Росією, коли за знижки (реальні чи ефемерні) доводиться платити суверенітетом і корупцією на вищому політичному рівні - з усіма наслідками, які з цього витікають. Беру тільки економічний, суто бізнесовий бік справи. І він також виявляється наочним посібником для демонстрації ефекту Даннінга-Крюгера.
П.С. Ви, мабуть, зауважите, що на сторожі інтересу держави тут стоять персони гранично компетентні й принципові - Коболев і Вітренко. Це вірно. Але людині, котра без жодної підстави розігнала парламент за півроку до виборів, нічого не варто звільнити й цих двох через голову Наглядової ради і всупереч закону. Крім того, якщо гарно «упакувати» зраду по газовому питанню в один комплект із «миром на Донбасі», то голос цих двох уже точно не буде вирішальним.
Тому, користуйтеся реальними знижками, купуйте теплі речі. Скоро вони нам знадобляться.
