Цієї ночі Волинь прокинулася не від сирени — а від вибухів. Луцьк, умовний тил, місто в кількох десятках кілометрів від кордону з ЄС, став мішенню масштабного російського ракетно-дронового терору. І ця атака — не випадковість, а сигнал. Безпека більше не має географії.
Росія застосувала класичну стратегію насичення протиповітряної оборони: спочатку десятки Shahed-136, потім — крилаті ракети Х-101 або Х-555, випущені з Ту-95МС із району Каспію. Метою був житловий масив, адміністративні будівлі, готель — не інфраструктура, не арсенали, а цивільні.
Одна людина — загибла. Десятки поранених. Вибиті вікна, проламані дахи, евакуація. Руйнування в центрі Луцька. І все це — з цілеспрямованим медіа-резонансом: російські Z-пабліки вже зранку тиражували кадри удару.
Чому Луцьк?
Це не помилка наведення. Це стратегія:
▪️ Показати, що немає “безпечного заходу”
▪️ Вибити тилову впевненість громадян
▪️ Розосередити українську ППО
▪️ Паралізувати гуманітарну логістику на західному напрямку
Психологічна війна, в якій ракети — лише інструмент. І на цю війну ми маємо відповісти не тільки емоцією — а технологією.
Що робити?
Про це я говорив нещодавно в ефірі. І повторю зараз. У нас немає права відповідати на 21-ше століття словами з 19-го. Наш фронт — не лише на землі, а й у повітрі, в алгоритмах, у сенсорах, в цифровій архітектурі нової безпеки.
Рецепт системної відповіді — це чотири речі:
Цифрове ПРО.
Створення національної цифрової мережі раннього та секторального виявлення повітряних цілей. Мережа радарів, сенсорів, акустичних детекторів і цивільно-військових точок збору інформації має охопити не лише прифронт, а всю територію України, включно із західними областями.
Власні системи наведення та ураження.
Ми маємо не просити “Залізний купол”, а створити український купол знищення. Це означає:
– автоматизовані платформи самонаведення на повітряні цілі,
– інтеграція з ШІ-модулями і тепловізійними каналами,
– розробка малих протиракет і дронів-винищувачів, які можуть вилітати на перехоплення Shahed у повітрі — не чекати, поки прилетить, а летіти назустріч.
Нові технології — нова концепція.
Старі ППО на кшталт радянських “Бук” не дадуть відповіді на сучасні дрони. Потрібна масована розробка ПЗРК нового покоління, легких реактивних платформ із радіолокаційною або тепловою головкою самонаведення. Вартість ракети має бути меншою за ціль. Це — принцип, не побажання.
Прозорі закупівлі — масове виробництво.
Не буде жодної стіни без реального, швидкого, системного держзамовлення. Ми маємо забезпечити масову локалізацію та відкриту модель контрактингу, без «ручних ТЗ» і без чиновницького саботажу. І це — теж фронт. Фронт проти корупції, яка сьогодні так само небезпечна, як ракета.
Це — мій рецепт. Реальний. Гострий. Не декоративний.
Не “закрити небо” гаслами, а прошити небо сенсорами і системами вогню.
Це довгий шлях. Але якщо ми не почнемо зараз — ракети будуть вибухати в Рівному, Тернополі, Івано-Франківську, Ужгороді. Це не гіпотеза — це вже реальність. Луцьк це довів.
