Мені от шо цікаво. «Я вам не заздрю» Яника, «дорогенька» Порошенка, «де той хлопчик?» Зеленського викликали обурення серед журналістів. Бойкоти та флешмоби.
Білий дом тупо ссить в очі американським і не тільки журналістам, називає придурками та шуткує про твоя мамку. Будь-яке незручне питання Трамп тупо забовтує якоюсь дикухою, або своїми фантазіями, або просто бреше. Уточнень, фактчеку і всякого такого від журналістів зазвичай не буває, бо журналісти не дуже бажають вилетіти з пула. Цінність цієї говорильні з Овального залу нульова. Що не питай почуєш рандом, в принципі Трамп міг надиктовувати свої думки духу Генрі Пікера. Інтервʼю при цьому, в тому числі і телефонне, Трамп може дати кому завгодно за бажанням лівої пʼяти.
І тут питання виникає, а шо там по хардтолкам? По принциповості? Цеховій солідарності? По незалежності редакцій?
Ну і по нейтральності висвітлення питання є. Нафіг вона треба, якщо вас всі стібуть фар-лефт?
Ну натурально. Прессекша мамкуєт, як школьник з доти, генпрокурорша демонстративно відмовляється відповідати на питання під час слухань під присягою, голова ІСЕ каже під відео з фанящіміся трьома двома у костюмах спанчбоба - «ви бачите штурм фасіліті ІСЕ терористами Антіфа»…
Щось пробзділось в датському князівстві.
