Обшуки в Андрія Єрмака — це той день, якого чекало пів країни й якого до смерті боялася друга половина Банкової. Але той, хто зараз видихає “ну нарешті, тепер все вирішено”, — робить небезпечну помилку. Нічого не вирішено. Обшук у голови ОП — це не перемога. Це лише момент, коли тіньова держава і формальна держава нарешті зіткнулися лобами відкрито.
У цій ситуації найгірше, що ми можемо зробити, — розслабитися й повірити в казку “правосуддя запрацювало, тепер хепі-енд”. Ні. Система, яка роками прикривала Єрмака, не зникла за одну ніч. Вона працює. Вона адаптується. І зараз вона робитиме все, щоб перетворити обшук на контрольований випуск пари, а не на кінець епохи «Алі-Баби».
Є важлива деталь, про яку вже говорять у професійному середовищі: про цей обшук Єрмак знав заздалегідь. Принаймні, за кілька днів. За інсайдерською інформацією, не секрет для вузького кола, що після розмови з керівництвом НАБУ і САП, де виносилися питання “готовності матеріалів” по МІДАСу й орбіті Міндіча, президент сам поінформував Єрмака, що антикорупційні органи готують кроки.
Чи був прямий текст «до тебе прийдуть» – можна тільки здогадуватися. Але людина, яка десятиліттями живе в системі влади, чудово читає сигнали. Якщо ти знаєш, що НАБУ уже стоїть на порозі, якщо ти давно бачиш своє прізвище поруч із Міндічем, якщо пів країни обговорює можливі підозри – ти готуєшся. Чистиш. Виносиш. Переписуєш. Переводиш.
Тому обшуки, про які фігурант знає заздалегідь, — це завжди мінімум результатів і максимум політичної символіки. Вони потрібні не правді. Вони потрібні балансу.
