Знаючи креативний потенціал Банкової і «заточеність» на піар, прогнозованим стало змагання між керівництвом ОПУ і членами Уряду з перших хвилин після зустрічі у Білому домі за те, хто краще і улесливіше продасть результати "історичного візиту”. Певне йдеться про спроби підвищити свій коефіцієнт лояльності перед очікуваними перестановками у владній команді. Натомість, за переможними реляціями владі варто опуститися на землю і тверезо проаналізувати, що насправді сталося.
Що ще не так?
- Передчасно приписувати епітети «переможний», «історичний», «нова ера» чи «вікопомний» при оцінці результатів візиту. Лише з часом стане зрозумілим значення Вашингтонських домовленостей. Рівно як з часом і прийде розуміння того, чи дійсно вдалося закласти підвалини атмосфери довіри у особистих стосунках між главами двох держав. Ключовим фактором цього стане те, наскільки успішно і сумлінно буде виконано Зеленським зобов’язання з втілення реформ в Україні, в т.ч. у сферах зміцнення демократї та верховенства права і боротьби з корупцією, корпоративного управління тощо.
- Київ не зміг переконати Вашингтон у твердій відданості реформам. І саме з цих позицій слід сприймати сигнали Спільної заяви і про протидію корупції, і негайне призначення керівника САП, і захист повноважень директора НАБУ, і незалежність НБУ. Як і заклик до влади посилити відповідальність за насильство, включно проти тих, що має інші політичні погляди. Одним словом - Байден “по-чоловічому” вказав Зеленському на існуючи проблеми, включно з відсутністю кримінального розслідуванння проти екс-власника Приватбанка. І зробив він це так, що президент України навіть забув його запросити до Києва.
- Зеленський не втримався аби не привезти до Вашингтону «чек за лояльність» Заходу у вигляді так званого «плану трансформації» України у розмірі 277 млрд. доларів. Флешбеком це чомусь нагадало «чек Януковича» за асоціацію з Євросоюзом у понад 160 млрд. євро. Погано, що про гігантоманський План трансформації України дізнаються першими не українці, хоча нагод було безліч в рамках пафосних марафонів з нагоди 30-річчя Незалежності, а американці під час дивної і суперечливої презентації.
Як підсумок: візит до Вашингтона, зазвичай, знакова подія. Дуже добре, що він нарешті відбувся. Хай би скількома галузевими меморандумами не прикриватися, скільки б не перераховувати обіцяні гроші підтримки США, це не приховає факт, що президентській команді не вдалося перестрибнути через існуючий рівень партнерства і вдихнути справді нове життя у діалог з Вашингтоном, створивши підґрунтя для союзницьких взаємин. «Нова сторінка» українсько-американської книги виявилася плагіатом написаної раніше історії успіху. По поверненню додому Банковій варто швидко відійти від “ейфорії самозакоханості” та вдумливо підійти до виконання амбітних домашніх завдань, дослухаючись до слушних і професійних порад. Шанс України стати історією успіху для Вашингтону ще є, якщо наполегливо, прагматично і системно працювати в інтересах держави, а не писати одноденні сценарії і годувати солодкими обіцянками.
