«Financial Times» вже конкретно написало, коли один зі стовпів Євросоюзу припинить фінансування України. Вибори у Франції будуть в квітні. Значить вже у травні фаворитка Ле Пен стане президентом. І вона сама сказала, що припинить фінансову допомогу Україні протягом шести місяців після свого обрання.
«Чесно поводитися з [президентом України Володимиром] Зеленським — це сказати йому, фактично попередити його: слухайте, ми не можемо робити більше, ми не можемо витримати більше».
Вона категорично виступає проти вступу України до ЄС і скептично ставиться до санкцій ЄС проти Росії. «Ми, ЄС, вели енергетичну війну проти Росії, хоча самі не маємо жодних енергоресурсів. Це не дуже розумно».
Тобто вже восени 2027 року Франція припинить свій внесок в допомогу нам. І клик даю – так зроблять купа інших європейців по принципу «а нам шо, більше всіх треба? Ми рижі чи шо?» (це «дилема в’язня» з теорії ігор). Тим більш, що аналогічний переворот гряде в Німеччині. Там теж по всім місцевим виборам перемагають такі самі ультраправаки як і Ле Пен у Франції.
Тому у нас варіантів тупо нема – треба тут і зараз вигризати з Єврсоюзу все, що можем взяти, поки у них не змінилась влада. Оцей заголовок статті «Усі попереджувальні знаки блимають червоним» - це була цитата Ле Пен про майбутнє Франціїї. Однак це такий самий сигнал для нашої влади.
Завтра – пізда.
Але не чує Зеленський. Не бачить Арахамія. Верховна Рада прямо в ці дні знову забила на антикорупційні закони, до яких було прив’язано фінансування з Європи на 30 мільярдів гривень.
Ось це я і називаю – ми в заручниках у сліпих лосєй, що під кайфом летять через палаючий ліс в криваву стіну.
Марін Ле Пен: «Усі попереджувальні сигнали блимають червоним»
Вона тричі намагалася і тричі зазнавала поразки. Її висміювали й очорнювали. Але Марін Ле Пен, лідерка французької ультраправої партії, опинилася в ролі фаворитки президентських виборів наступного року. Більше ніж будь-коли ця «чорна вівця» європейської мейнстрімної політики впевнена, що вона на порозі здійснення своєї мрії всього життя: потрапити до Єлисейського палацу.
Ле Пен, безперечно, змінилася з часу своєї першої передвиборчої кампанії понад десять років тому, проводячи цілеспрямовану кампанію з пом’якшення радикальних ультраправих поглядів та ксенофобії, які довгий час були характерними для партії «Національне об’єднання». Але якщо вона стала більш впевненою в собі, то це значною мірою тому, що вона вважає: Франція, безсумнівно, готова до розриву з минулим.
У розмові з FT у шикарних нових офісах «Національного об’єднання» у 16-му окрузі Парижа 58-річна Ле Пен зазначила: «Існує справжнє бажання закрити цю главу» того, що вона називає чотирма десятиліттями домінуючої політики, яка глибоко ослабила Францію. «Усі попереджувальні сигнали блимають червоним».
Відчуваючи, що її давні застереження щодо небезпек безконтрольної глобалізації та ліберальної імміграції тепер знаходять ширший відгук, вона розглядає свою місію як не що інше, як порятунок Франції.
«Десятки мільйонів французів живуть у страху перед завтрашнім днем. Я хочу відновити віру в майбутнє», — сказала вона.
Через дев’ять років після того, як центрист Еммануель Макрон уперше переміг Ле Пен, Франція перебуває у скрутному становищі, похитуючись від економічної слабкості та величезних боргів. Політичний ландшафт поляризувався, а традиційні партії втратили свою сутність. Нещодавнє опитування Ipsos, у якому взяли участь 13 000 осіб, показало, що 70 відсотків французьких виборців прагнуть кардинальних змін на квітневих виборах. Рекордні 90 відсотків песимістично дивляться на майбутнє.
За прогнозами, Ле Пен очолить перший тур, набравши понад 30 % голосів, і переможе в більшості сценаріїв другого туру в травні, хоча опитування щодо остаточного результату є ненадійними на такому відстані від дня виборів. Наразі опитування показують, що її найближчими суперниками є лідер крайніх лівих Жан-Люк Меленшон та колишній прем’єр-міністр Едуар Філіп.
Ле Пен прагне позиціонувати себе в галлістській традиції сильної незалежної держави. Нещодавно вона оприлюднила програму скорочення дефіциту, покликану продемонструвати фіскальну дисципліну (вона закликала до запровадження «гальма боргу»), щоб заспокоїти бізнес та ринок, оскільки вартість запозичень у Франції різко зросла.
«Ми не ідеологи… ми прагматики», — сказала вона в інтерв’ю FT. Вона додала, що французька держава є «ожирілою» і «витрачає шалені суми грошей, які не сприяють розвитку країни».
Однак її опоненти зазначають, що її плани щодо різкого скорочення імміграції та впровадження так званого «національного пріоритету», який надаватиме перевагу французьким громадянам у питаннях соціального житла та соціальних виплат, поглиблять розкол у суспільстві та створюватимуть ризик соціальних заворушень.
Експерти також ставлять під сумнів реалістичність її п’ятирічних планів скорочення дефіциту, які обіцяють 140 млрд євро чистої економії, але також передбачають значне зниження податків для споживачів та захист пенсіонерів. Економісти зазначають, що такі глибокі скорочення матимуть рецесійні наслідки, підриваючи зусилля зі скорочення дефіциту в той час, коли інвестори в облігації й так вже перебувають у стані тривоги.
У одному Ле Пен та її суперники у президентських перегонах згодні: вибори 2027 року стануть найважливішими з часу заснування П’ятої республіки.
«Це найважливіші вибори з 1958 року, оскільки вони можуть призвести до зміни парадигми», — заявила Ле Пен. Позиціонуючи себе як історичну постать, вона зазначила, що лише її партія здатна вирішити зростаючі проблеми країни. «Ми несемо відповідальність перед народом, перед історією, і це є абсолютно необхідним».
Проте обрання лідера-євроскептика та націоналіста стало б для Франції стрибком у невідоме, а для ЄС — справжнім землетрусом.
Ле Пен заявляє, що припинить фінансову допомогу Україні протягом шести місяців після свого обрання, оскільки Франція більше не може собі цього дозволити. «Чесно поводитися з [президентом України Володимиром] Зеленським — це сказати йому, фактично попередити його: слухайте, ми не можемо робити більше, ми не можемо витримати більше».
Вона категорично виступає проти вступу України до ЄС і скептично ставиться до санкцій ЄС проти Росії. «Ми, ЄС, вели енергетичну війну проти Росії, хоча самі не маємо жодних енергоресурсів. Це не дуже розумно».
На запитання, чи є Росія головною загрозою для європейської безпеки, вона ухилилася від відповіді. «Знаєте, я не можу зазирнути в голову пана Путіна».
У зовнішній політиці її гаслами є «незалежність» та «рівновіддаленість» — це повернення до політики неприєднання Шарля де Голля, яка була можливою частково завдяки тому, що Франція тоді була сильнішою економічною, дипломатичною та військовою державою.
Її радикалізм найяскравіше проявляється, коли мова йде про ЄС. Як переконана євроскептичка, Ле Пен прагне більш гнучкої моделі співпраці та повернення повноважень від Європейської комісії до держав-членів. З огляду на те, що ультраправі сили мають намір здобути перемогу на виборах в Іспанії, Італії та Польщі наступного року, вона вважає, що ситуація змінюється на її користь.
Плани Ле Пен щодо перебудови ЄС контрастують із позицією італійської націоналістичної лідерки Джорджії Мелоні, яка з моменту свого призначення прем’єр-міністром чотири роки тому в основному дотримувалася лінії Брюсселя. Чи стане вона, як і Мелоні, поміркованішою, коли прийде до влади?
Ле Пен обережно підбирала слова, описуючи італійську лідерку як «політику з переконаннями», яка «ніколи не змінювалася», але діяла в «обмежених умовах».
Вона була більш відвертою щодо Дональда Трампа, який публічно її підтримав. Лідерка «Національного руху» старанно тримається на відстані від президента США та його союзників із руху «Make America Great Again», щоб їхня ворожість до Європи не відбилася на її виборчих результатах.
«Я не кажу, що він мені не подобається, — зазначила вона. — Але для француза він є фігурою, що викликає занепокоєння».
Критики Ле Пен стверджують, що вона сама діє за сценарієм Трампа, обіцяючи продовжувати свою президентську кампанію, навіть якщо найвищий суд Франції залишить у силі вирок щодо неї за розтрату коштів Європейського парламенту. Суд заявив, що може винести рішення до квітневих виборів.
Ле Пен, яка наполягає на своїй невинуватості, заявила, що вибори вирішать усі питання, оскільки «немає жодної людини», яка б не знала про те, що сталося, або про аргументи, висунуті в суді. «У Франції народ є сувереном, і саме він вирішуватиме», — сказала вона.
Уже понад 15 років Ле Пен намагається «очистити» партію, засновану її батьком Жаном-Марі Ле Пеном, стверджуючи, що її расистські та ксенофобські корені залишилися в минулому. У 2018 році вона виключила батька з партії за неодноразові антисемітські висловлювання, зокрема за те, що він назвав нацистські газові камери «деталлю історії», і був засуджений за заперечення злочинів проти людства.
Її зусилля допомогли вивести партію з маргінального становища та зробити її найпопулярнішою у Франції, хоча під час кожних виборів ЗМІ викривають сумнівні висловлювання кандидатів з минулого.
Нещодавній скандал, що охопив її протеже Джордана Барделлу, знову поставив під сумнів, наскільки партія змінилася. Розслідувальне видання Mediapart опублікувало приватні повідомлення, які Барделла нібито надсилав своїм однопартійцям і в яких він висловлював глибоко антисемітські погляди ще з 17-річного віку. Він заперечує, що писав їх, і подав позов проти видання за наклеп. Ле Пен публічно підтримала його.
На запитання, чи залишається Барделла для неї цінним активом, вона відповіла: «Звісно, ми є жертвами політичної атаки. Mediapart — це не газета, це ультраліва політична організація».
Вона все ще планує призначити його головою уряду, якщо її оберуть, зазначила вона, «бо Джордан не винен у тому, в чому його звинувачують».
Щоб Ле Пен нарешті здобула перемогу, їй доведеться переконати частину з приблизно половини французьких виборців, які досі ставляться до неї з побоюванням. За даними опитування, проведеного консалтинговою компанією Verian для газети «Le Monde» у січні, близько 40 відсотків респондентів вважають її партію загрозою для демократії.
Ле Пен вміє відбивати критику, адже багато років перебувала в обороні. За її словами, Франція не стане ще більш роз’єднаною, якщо вжити жорстких заходів проти того, що вона називає «неконтрольованою імміграцією», або «національним пріоритетом» для громадян.
Вона також захищала свій суперечливий план заборонити мусульманським жінкам носити хіджаб у громадських місцях як необхідний крок у боротьбі з ісламізмом, обіцяючи, що її дії не спрямовані проти релігії чи самих мусульман.
Натомість вона стверджує, що саме її головний суперник Меленшон розколює країну своєю концепцією «la Nouvelle France» (Нова Франція), яка прославляє різноманітність населення. Стратегія Меленшона частково полягає в мобілізації молодих виборців та виборців іммігрантського походження, позиціонуючи себе як борця з расизмом та ісламофобією.
«Ідея завоювання електорату на основі походження чи етнічної приналежності повністю суперечить тому, чим є Франція», — заявила Ле Пен.
На запитання, що могло б стати її аналогом «Нової Франції» Меленшона, вона відповіла: «Revoir la France» («Побачити Францію знову»). «Я хочу знову побачити Францію — Францію у всій її могутності, Францію, яка є Францією. Французький народ не зник, він не розчинився»
