Якщо вже об Мар’яну Безуглу обламав зуби виконувач обов’язків представника президента у парламенті Федір Веніславський, то куди ж тягатися з нею посполитим?
Пан Федір мав необережність потрактувати скрижальні дописи Безуглої у фейсбук, мільйонно висміяні та зневажені спільнотою, як такі, що можуть загрожувати національній безпеці. І позбувся посади.
Хоча зубоскалити з військового командування у час війни, до того ж влаштовувати карикатурні кастинги на посаду головнокомандувача ЗСУ, — це вам не сперечатися з перекупкою на Бесарабському ринку. До того ж — йдеться про особу, компетенції якої у сфері військових операцій та тонкощів тактики викликають, м’яко кажучи, сумніви. І ці сумніви вже давно підтверджені учасниками процесу, які мали нагоду спілкуватися з неугавною депутаткою під час її дивних візитів на передову. До прикладу, у Третій штурмовій бригаді, коментуючи заяву нардепки зазначали, що "всім було б набагато краще, якби дурні, некомпетентні й неадекватні люди не пхали свій ніс у справи мобілізації, війни та військових".
Зате Мар’яна Безугла вочевидь має інші компетенції або ж специфічну місію, сформовану не деінде, лише в кулуарах та кабінетах Офісу президента. Я не знаю, чи відчувають на Банковій брак професійних речників, чи, може, то такий стиль спілкування влади з "героїчним народом", але пані Безуглій доручено озвучувати тези, які навіть Зеленському з його екзальтованим та неперебірливим стилем промовляти не з руки…
Потрібність Безуглої підтверджує не лише відставка довіреної особи Зеленського у парламенті. Після згадок у New York Times, наша Мар’яна стала недоторканою особою й у рідному комітеті. Ініціатива про її відсторонення з посади керівника підкомітету демократичного цивільного нагляду та контролю "навіть не обговорюється", - прокоментувала ситуацію Іванна Климпуш-Цинцадзе. Тепер, мабуть, слід чекати репресій і проти Слуги Ігоря Кривошеєва, який наважився зареєструвати таку постанову в Апараті Верховної Ради, і проти Євгенії Кравчук, Богдана Яременка, Тетяни Циби, Максима Бужанського, Галини Янченко, які спробували урезонити Мар’яну ще на початку її епістолярної епопеї. Поживемо-побачимо…
З усього цього, перепрошую, шапіто, маю кілька невтішних висновків.
Перший. Україна упевнено крокує шляхом авторитаризму. І це не тільки висновок Віталій Кличка, оприлюднений ним в німецьких медіа. Це – прикра реальність. Після узурпації та, — скажу відверто, — свідомої дискредитації Верховної Ради як законодавчого органу, у якому мали б дискутуватися найнагальніші проблеми країни та ухвалюватися першочергові закони, — останнє слово тепер за президентом. Хоча… Один із публіцистів влучно назвав нинішню форму правління в Україні "офісно-президентською республікою", - і це, далебі, не перебільшення.
Другий. Характерною рисою автократії є граничне звуження кола осіб, наближених до "центру ухвалення рішень", надання їм статусу "священних корів", схожого до того, яким користується й лідер. Неугодні та незгодні стають жертвами власного розуму та язика, їх просто позбуваються, як ото Веніславського сьогодні. Найгірше: мотивацією для таких, з дозволу сказати, кадрових рішень є не доцільність чи невідповідність посаді, а примха, здавалося б, геть другорядної особи. Тут я не втомлююся повторювати висновок Кармен Посадас: "Оскільки вона (посередність. – Авт.) знає, що не може змусити себе любити, то вирішує змусити себе боятися — і для того, щоби зберегти свою позицію, оточує себе новою когортою інших сіряків, які служать їй преторіанською гвардією".
Третій. Попри публічні заяви про відмову від виборів на час воєнного стану, в Офісі президента живуть електоральними планами та рейтингами.
Безугла, — з точки зору політтехнологів Банкової, — топить рейтинг Залужного, який, до слова, не є політиком і жодного бажання взятися за це ремесло досі не висловлював. Побіжно вістря її несуразної критики, — інакше, як образливою її не назвеш, — націлене й на Петра Порошенка. П’ятий президент, на диво, досі залишається "нічним жахом" для свого наступника.
Четвертий. Серед електоральної гарячки Банкова невтомно плодить майбутніх технічних кандидатів. Після того, як позаштатний радник глави ОПУ Олексій Арестович вирушив у "самостійне плавання", йому хутко знайшли заміну – Мар’яну Безуглу, навіть не подбавши про рівень інтелекту та креативності "дублерки". І цілком ймовірно, що невдовзі скандальна та гостроязика нардепка також заявить про президентські амбіції, аби спробувати відкусити шматок електорального пирога. Чому б, до прикладу, не націлитися на симпатиків Юлії Володимирівни…
Висновків наразі не буде, оскільки, я переконаний, кейс Безуглої матиме продовження. Спроби осідлати хвилю, сіючи ненависть та розбрат, на жаль, типові для сучасної політики. Хоча про небезпеку таких практик попереджали ще у незапам’ятні часи. Індійський цар Ашока (III ст. до н.е.): "Ніколи в цьому світі ненависть не припиняється ненавистю, але відсутністю ненависті припиняється вона". Додам, що цей чоловік знався на священних коровах...
