Задумка гуманітарного коридору в Суми — це якби спроба демонстрації як ми поважаємо міжнародне право. І гуманні, що пипець.
Утім, якщо треба щось зробити нормально — не треба робити спікером цієї теми Ірину Верещук.
Бо свого часу мадам Верещук знатно обіцяла шатли через Чонгар. І так зашатлило, що половина Півдня або в окупації, або розтрощена.
В інтернеті не бракує, де мешканці Суджі у березні хвалять свою любиму армію, яка на повну бомбила Охтирку та Тростянець. Всі ці кантемирівські дивізії, які грабували дитячі магазини в селах — відрізали ножки від дитячих колготок, бо в них не було змінних шкарпеток. Або крадіжки вантажівками шоколадок з фабрики «Корона»?
Всі ці розстріли і катування. Всі ці удари по житлових кварталах Сум, де гинули діти. І врешті — позбавлення нормального життя.
Сумщина справді благодатні краї. Там пагорби змінюють дубові ліси. Там росте усе що не кинь. І дуже відчувається тисячолітня обжитість та природня гоноровість та хист до підприємництва. Там спокійно і добре — і буде добре, якщо зʼясуєш, хто ти. І все в квітах та винограді. Де пасіка та гуси — це стандартне хоббі.
Певну кількість років земля відчула руку хазяїна — коли тут уже не паразитують донецькі, які заходили грабувати область із Януковичем. І все якось пішло як по маслу.
Утім заздрощі сусідів, отих, що «сидять за Юнаківкою і заздрять нам», — як казала моя бабуся — позбавили людей впевності у завтрашньому дні.
Далі. А чого це Суми мають приймати росіян і витрачати свої гроші. У моє містечко і ближні села приїхало, а то і прийшло пішки чимало переселенців з прикордонних громад. А подекуди із сусідніх Харківщини та верхнього шматка Донбасу. Люди чесно викупили житло і перевезли майно. Тому легко влились у громади. І їх прийняли на ура.
Натомість не так давно баби з Курщини записали відео, що Путін памагі. І зізнались, що їх й&б@р| зараз на СВО на Донбасі. А отже цілком можливо — вбивають синів і чоловіків тих мешканок Сумщини, які живуть та працюють удома. Через подібних путіністів — у Лебедині немає мера, він загинув на фронті у квітні. Був десантником 47-ї
Я рада, що ми нарешті замислюємось над тим, що розповіді про неймовірну щедрість українців — це лише міф.
Ми щедрі, коли людина добра і коли є надлишок чогось. А коли пліснява нищить тебе і преться сюди — стоп. І адьйос. Звідки ми знаємо, що то за люди? Може, коригувальники потенційні.
Врешті — це хороший тест, чи готові ми стати гуманітарною базою для мешканців боліт, якщо у них буде всередині мала різанина.
Росія величезна країна. Хоч Путін, хоч Кара-Мурза — всі хизуються своєю великою територією. Тому не варто пертися до Сум, їдьте на Чукотку та в Кострому.
А для уряду лайфхак — Верещук убиває будь-яку ідею. Навіть початково гуманістичну.
UPD. Багато хто памʼятає, як Сумщину влада не готувала до війни. А потужні локальні Зе-менеджери на світанку 24 лютого були далеко від Сум. Попри те, що мери питали, а що там — може, підготуємся. І які срачі потім влаштовувала тим мерам, які дбали про громади.
Тому досить робити із сумʼян та мешканців області терпіл.
