З цими файлами про збоченців і педофілів всіх мастей, що вилазять в інформаційний простір щодня, приходять і такі усвідомлення:
- що людина, яка має майже все, що хотіла б, у житті - може досить швидко переступити межу для того, щоб дозволити собі заборонене. Бо вона спробувала все можливе - тепер хоче спробувати ще більше. Їй нудно живеться, хочеться чогось такого...
В Америці викладачем психології Стендфордського університету якось було проведено дослідження (щоб бути точнішою - це описано в книзі "Ефект Люцифера") - на вулиці була "кинута" автівка. День за днем люди, які бачили її, знімали з неї деталь за деталлю, коли думали, що їх ніхто не бачить. Зовні це були здебільшого добре одягнені люди, хтось з них поважного віку. Інколи чоловік крав деталь, а його дружина "стояла на шухері". Цих людей зафіксували автори експерименту.
І це говорить про те, що якщо людина впевнена, що ніхто про неї не дізнається, або ніхто не посміє лізти в її справи - ризикує перейти межу дозволеного. Межу прийнятного. Ось, нажаль, реалії.
- Людина, яка має якийсь статус з народження, зовсім не обов'язково має виявитися гідною цього статусу. Принцеси, королівські нащадки тощо - спочатку має бути Людина. Потім титул.
- "Російська краса" - це щось, що заразить венеричною хворобою. Це мало б бути печаткою "якості" для того, що з росії лізе в Європу та США за кращим життям.
- Педофілія в особистомму житті, як на мене, знаходить відображення в політичній педофілії. Візьмемо путіна. Та й Трампа. Бо що таке педофіл - це особа, яка користується чужою слабкістю. Дитина не може відповісти належним чином, як і маленька країна може бути приречена пасти перед більшим агресором. "Легка" перемога, що над дитиною, що над країною, дає педофілу хибне відчуття могутньості.
І щодо дівчаток, й того, що з них виростає в разі обрання певного життєвого шляху: шлях на ті подіуми й у ті ліжка, на ті вечірки, на ті вілли, під ті численні тіла, за що обіцяють великі для умовної дівчинки гроші - він романтизований, на мій погляд. Тією масою прикладів відомих і багатих, за фасадом яких скривається провалля. Ти можеш бути хоч дружиною президента Америки - але при цьому ніким і нічим. Ти можеш мати гроші на дорогий одяг, автівки, розваги - але при цьому бути килимком, об який витирають ноги. Який зневажають. Через який переступають. І дуже страшно, що для все більшої кількості молодих дівчат і жінок така роль стає прийнятною. Якщо вже брати за приклад хоч ту росію - там роль ескортниці романтизується максимально. Вони відверто дають уроки в Ютубі. Про них знімають фільми. Вони мають фан клуби. Їх наслідують."Скільки повинен заробляти чоловік, щоб ти з ним зустрічалась?" - опитування на вулиці. Оце воно. Жодних питань про надійність, про характер, про почуття. І тому летять ті дівчата до Епштейнів за дорогим життям.
Це не вершина - це дно. Як наче народилася жінка, навчилася ходити - і впала. Бо стелю собі збудувала дуже низьку. Вийти за багатого, або отримати якнайбільше від багатих - це самоціль, яка не передбачає стати особистістю. Але малеча, яка підростає, споживає спотворені "цінності", і в її планах часто немає місця нічому складнішому, глибшому, для чого була б у нагоді самоповага.
