"Ніякого мосту. Ми - Захід. На мосту або під мостом нехай сидять інші. Ми - частина Заходу" - підкреслює глава держави.
Тільки згода з цією простою думкою забезпечує долю будь-якої цивілізованої держави. Україну теж намагаються постійно зобразити якимсь мостом між Росією і Європою і журяться, як же це поганий Кремль не розуміє всіх переваг, які перед ним відкриються, якщо він дасть нам можливість відігравати роль моста.
Але це - ніяка не логіка мосту. Це логіка борделя, готовність поступитися принципами і майбутнім заради "спокійною і заможного життя". Логіка міщанина, а не громадянина. І саме в цій логіці українське суспільство жило з часів проголошення незалежності нашої країни, саме ця логіка перетворила Україну в одну з найбідніших країн Європи, країну-інваліда з патерналістським і інертним населенням. У той час, як наші сусіди, які не хотіли бути ніякими мостами, приєднувалися до НАТО і ЄС, покращували рівень життя, голосували за професіоналів і державників, а не за "червоних директорів", завідувачів базами і олігархічних ставлеників.
Своїми голосуваннями, своїми вічними спробами стати мостом українці постійно пишуть вирок своїй країні з перервами на повстання.
Тим часом, Росії не потрібні ніякі мости. Росія і сама має кордон з Євросоюзом, а зараз, коли вона будує нові трубопроводи, вона тим самим готується позбавити Україну і її транзитної функції - ось тобі і міст! Росії потрібно від України тільки одне - щоб Україна стала Сходом. Ні, не мостом між Сходом і Заходом, а просто Сходом. А ще краще - просто Росією. Адже ми "один народ".
Українцям доведеться зробити вибір. Вибір на користь відмови від ідеї мосту, захисту власної ідентичності, відрази до популізму, який став новою політичною релігією безвідповідальних українських міщан, цих добровільних гробарів своєї країни.
Рано чи пізно українському президенту теж доведеться сказати те, що говорить президент Латвії: ми - не міст.
Важливо буде, що він скаже після цього, чи буде він вважати Україну цивілізованим Заходом або авторитарним Сходом.
