Нам давали 2-3 дні, але ми вистояли. Тому не треба нагнітати - аргумент, який за останні 600 днів я чув майже кожен день. Причому як від звичайних пересічних, так і від топ-чиновників.
Що з ним не так?
Люди, які як папуги повторюють цей коментар, не аналізують ситуацію, а просто вірять. Вірять в те, що ЗСУ допомогли встояти країні в перші дні вторгнення і значить допоможуть виграти цю війну.
Хоча насправді, якби вони хоч інколи трохи напрягали свої звивини, то розуміли, що в перші дні війни встояти нам допомогли не тільки ЗСУ, а цілий ряд серйозних помилок ворога. І доречі, ці помилки, вже були описані як нашими військовими, так і західними!!!
Наприклад, головна помилка ворога полягала в наступному. Вони готували блискавичну операцію по захоплення краіни, яка мала бути майже ідентичною операції по вторгненню в Чехословаччину. І головна ціллю цієї операції була не війна, а деморалізація ЗСУ та влади ракетними ударами, розміром застосованих сил і швидкістю просування. Доречі, так думав і весь світ. Однак, операція пішла наперекосяк коли Україна вирішила дати відпір ворогу. І всі елементи операції почали грати проти ворога.
Зараз же, ситуація абсолютна інша. Бо ворог зробив висновки з власних помилок і всі ці фактори, які допомагали нам на початку війни, практично зникли.
Другий важливий момент. Зараз поки не стоїть питання збереження державності. Державу вдалось зберегли. І доречі, ворог вже зараз також не ставить цілей по захопленню нашої держави . Поки не ставить.
Зараз стоїть лише питання: як і з яким результатом закінчиться ця війна. І не лише мова про те чи вдасться нам повернути всі свої території. А також чи вдасться ворогу захопити наші території.
Комусь може здатись смішним, що колись Росія хвалилась як дійде до Франції, але застрягла на дорозі під Бахмутом.
Однак, в нас чомусь забувають, що на даний момент росіяни змогли перевести грандіозну поразку, яка їм загрожувала на початку війни, в нічию. І хоча вони не захопили всю країну, але як мінімум вже мають сухопутний коридор в Крим. І зараз можна скільки завгодно співати мантру «вірю в ЗСУ», але скоріш за все ці території ми втратили на роки.
Також, можна ігнорувати певні факти, але за останні 10 років прослідковується чітка тенденція втрати територій. Чим небезпечна така тенденція, раджу заглянути в підручники по історії. Наприклад, російсько-польскі війни та як під час цих війн Росія відкусувала частини Польщі. Або ж російсько-турецькі війни з аналогічним результатом. В обох випадках, Росія відкусувала шматки занепадаючих країн.
Особисто ж я не вірю в міфічне післявоєнне зростання, бо насправді війна нам створила купу економічних проблем, які вдається приховувати грандіозним розміром фінансової допомоги від союзників. Зараз ці проблеми ніхто не вирішує і не хоче цього робити. І якщо поточна економічна політика залишиться незмінною, то нас після війни чекають нелегкі часи. Вгадайте, чи така слабкість нашої краіни не спровокує росіян на ще одну війну.
Так, я знаю що наш головний план проти майбутньої агресії це вступ в блок НАТО. Однак, чи є в нас план Б? Чи є в нас план на випадок якщо Росія вирішить заморозити війну лише щоб не пустити нас в НАТО? І скажу свою думку щодо НАТО. Вступ України в альянс залежить виключно від бажання і волі головних його членів. Нажаль зараз цієї волі немає.
І наостанок скажу одну стару істину. Можна виграти одну битву, але програти війну. В довгостроковій перспективі такі ризики є, якщо замість реальних змін й далі будемо переконувати себе аргументами про «нам давали 3 дні, але ми вистояли».
