Позаяк дискусії навколо музею Булгакова не вщухають, я таки поділюся своїм поглядом на питання.
Для початку. Чи був Булгаков українофобом? Безумовно був. Лише
одна цитата: «Я б вашего гетмана за устройство этой миленькой Украины повесил бы первым!.. Кто терроризировал русское население этим гнусным языком, которого и на свете не
существует? Гетман…» - «Біла гвардія», говорить це головний позитивний герой твору. Далі продовжувати?
Те що Булгаков виріс у Києві, ніяк не робить його українцем так само як не робить Київ російським. Командувач польської Армії Крайової генерал Бур-Комаровський, наприклад, виріс біля українського Тернополя. Нікому не спадає на думку через це називати Тернополь польським, або Бур-Комаровського українцем. Але.
От якби моя воля, я музей Булгакова не закривав би. Я б його переобладнав у власне музей Булгакова, а не в музей українофобського роману «Біла гвардія», яким він є зараз. І у першу чергу в експозиціях музею має бути відображений найбільш відомий твір Булгакова. Роман «Майстер і Маргарита».
В експозиціях музею мають бути представлені Воланд, Азазело, Фагот, Бегемот і Гела. Має бути пояснено, звідки ці образи взялися? Мають бути представлені прототипи – від сатани, до всього іншого сузір’я чортів та демонів. Торкнувшись цієї теми, експозиція музею має розповісти взагалі про традицію шанування сатани, обов’язковим історичним екскурсом. Ще й з обрядовою складовою, розповіді про бал сатани явно уникнути не удасться. І не тільки про бал.
Експозиції музею мають пояснити, чому в романі більшовикам, які захоплено руйнували християнські святині, протиставлений не Христос і янголи, а Воланд тобто сатана, названий так в романі відкритим текстом. Сатана ж по-факту з більшовиками (чий символ – «ніжно любимий» свого часу інквізицією червоний пентакл) одного й того самого прагнуть?
Й нарешті. Експозиції музею мають якось пояснити, чому на тлі всесильного сатани, Христос в романі змальований, скажімо так, безпорадним і невиразним?
А тепер питання. Що ми отримаємо в підсумку? Відповідь. Ми отримаємо перший в Україні повноцінний музей сатанізму. Бо не можна описати сатану і залишити за кадром все повноцінне явище, яке існує уже тисячі років. Я не знаю чи був переконаним сатаністом сам Булгаков – сатаністи вважають що був. «Майстер і Маргарита» серед шанувальників диявола, це твір культовий. Я ж чого не знаю – того не знаю.
А от що я точно знаю, так це те, що в такому музеї дуже гармонійно виглядатимуть експозиції про «Морфій», про «Дияволіаду», про «Собаче серце» і навіть про «Білу гвардію» історичності в якій не більше ніж у побрехеньках покійного Бузини. Ще більш природно в такому музеї виглядатиме життєвий шлях самого Булгакова, з його білогвардійщиною, наркоманією і намаганням сподобатися Сталіну п’єсою «Батум».
Єдине лихо. Такий музей Булгакова у перший же день знесуть самі шанувальники Булгакова з присмаком «рускава міра». Булгаков з певних причин їм цікавий лише частинами і лише у їхній власній інтерпретації. Цільний же Булгаков, з усіма властивостями його натури, їх нервує ще більше ніж патріотичних українців.
Такий от парадокс.
