От Володимир Олександрович маладєц.
- Пацан сказал — пацан сдєлал — все як його учили в криворізькій школі нормальних пацанов у 90-ті.
Так думали українські посполиті у 2019 році, коли Зеленський відповідально заявляв, що йде на один термін. На один.
І наївні люди ще й говорили один-одному:
- бач, нарешті нормальний президент буде. Не чіпляється за владу. Порядочний. Не те що усі до нього.
І нікому не спадало на думку, що це елементарна технологія. Щоб у посполитих підкреслити враження і викликати захоплення.
Насправді у Кварталі про цю фішку казали інше:
- бєз лоха і жизнь плоха... А потім:
- канєшна на один термін. Навіщо ж на два?
Тепер Володимир Олександрович чомусь передумав.
І заявив про це чомусь португальському ЗМІ. Зокрема сказав таке:
- Ніколи в житті не кину свою державу, оскільки є гарантом Конституції і захищатиму її в будь-якому випадку.
Обана!
По-перше — чому не вийшов і не сказав це якомусь українському ЗМІ? Чи краще цілу пресушку закотити? З відкритими питаннями. А втіхаря португальцям?
А по-друге. Може це труднощі перекладу (тоді сорі), але що це за заяви: “свою державу”?
Це держава українського народу, а не Віті, Петра чи Володі.
Прям вже як “Держава — це я” Луї 14го.
Прямо Король — сонце.
Так ось, Зеленський підкреслює, що він не може кинути державу, бо він гарант Конституції.
Аргумент? Ні, най*бка.
Ну не йде Зеленський в кандидати. І що? Йде хтось інший. Залужний, наприклад. Виграє вибори. Зеленський віддає йому булаву — і у нас новий гарант.
А то прям:
- нємагу не піти, у вас же ж гаранта нєту.
І ось коли я чую таке — ржу.
Але потім сядеш в таксі, а таксист:
- ну не може він не піти, панімаєш? Бо він же гарант. Нікому більше.
І рот сам по собі відкривається від здивування:
- та ти шо? Більше нікому? Ну, дай Боже йому здоров’я.