Попередній майдан відбувся 9 березня, ми його спостерігали частково у Києві, частково у Черкасах. Наступний анонсовано на 16.03, і далі, очевидно, з тижневою періодичністю, від паркану і до обіду. Як каже моя дитина, «сьогодні на фізкультурі ми стрибали вдаль».
На мою думку, на цьому можна сторінку перегорнути і зайнятися більш нагальними справами. Кави попити, наприклад.
У нашій вкрай загостреній ситуації, коли всі нерви назовні і ти фізично відчуваєш, як тривога за країну не дає нормально дихати, ми знову переоцінили супротивника. Ми забуваємо, що наш ворог абсолютно не розуміє українців і має дуже вузьку колію для маневру. І що їхній фетиш – Майдан, яким вони його собі уявляють з-за поребрика. Ну типу – вкид, скандал, пш-пш, і дурні малороси побігли скидати чергового гетьмана.
Київ, моє золоте гостинне місто. Місто падінь і підйомів, відкрите для кожного українця. Місто шансів і кар’єрних можливостей, яке щедро дає карт-бланш на вході, але так само швидко і безальтернативно відважує копняка на виході, якщо рентген тисячолітніх зіниць знехотя просвітить тебе і визнає негідним і непридатним для високої честі – ходити його святими вулицями.
Місто, яке голови не поверне на істеричне «Київ вставай!», а пережує і виплюне крикуна як надокучливу муху.
Все що ми можемо зараз – влаштувати маленький тоталізатор. Як швидко черговий «фюрер» з погано замальованим фсб-шним парашутом за спиною перетвориться на героя мемів та анекдотів. Як швидко горе-тітушки розбіжаться домів, де мамка дасть ремня. Як швидко висмикнуть і вирахують кримінальний кістяк цього утворення і організують їм окрему палату поряд з «торнадівцями».
Це все природний і незворотній процес, і жодна людина при здоровому глузді не стане на шляху цієї хвилі. Пробіжить, пошумить, ми потім бруківку замиємо і забудемо як звали.
Єдине, про що ми пам’ятатимемо до осені – це про роль і принципову позицію Народного фронту у даній ситуації. Є ж такий «принцип невтручання», правильно? Коли наклав посеред площі купу, відбіг за пам’ятник, вушкам прикрився. І принципово не реагуєш на питання – гей, люди, тут один міністр засмердівся. Ніхто не знає, чий він? Ніхто не хоче за собою прибрати?
