Коли всі розповідають про совкових генералів та полковників з підготовки (часом дуже заслужено), про хєрову підготовку в навчальних центрах та підрозділах, про поганих та ледащих інструкторів, то чомусь всі забувають, що провина на такому стані речей з інструкторським складом, частково лежить на "прогресивних" і "просунутих" командирах підрозділів та бригад. І ця проблема в містечковості, в якомусь упертому намаганні відторгати інтереси загальні.
Саме всрате відношення в військах серед більшості командирів, це відношення до навчальних центрів. З купою претензій. І з повним небажанням щось змінювати в масштабах армії.
Так, система підготовки в навчальних центрах потребує змін. В цьому нема ніяких сумнівів ні в кого. Але давайте спробуємо розібратися.
Абсолютно всі командири бригад, батальйонів, рот хочуть щоб до них приходило поповнення після якісної підготовки. Всі командири бригад, батальйонів та рот хочуть щоб у них були навчені та досвідчені молодші командири.
Абсолютно всі рекрути хочуть щоб їх готували досвідчені і мотивовані інструктори та викладачі з бойовим досвідом.
Управління бойової підготовки навіть вимагає, щоб всі інструктори "набували бойового досвіду".
Всі інструкторські групи та підрозділи в бригадах, створені не від гарного життя. Вони створені, бо не довіряють підготовку навчальним центрам. Хоча, якщо відверто, ні одна бригада сама не може підготувати з нуля людину за той же час і з тою ж якістю, як якісний навчальний центр. Я кажу зараз не про Десну чи Рівно. Я про НЦ з гарним рівнем підготовки. При рівних умовах. Можна навчити стріляти, можна прокачати фізуху, такмед, можна заточити під певні задачі, але в комплексі у бригади просто нема можливості готувати людей комплексно по всім потрібним дисциплінам. Просто нема умов, фахівців, матбази, часу. Інструкторські групи в бригадах це краще що може бути при мертвій системі підготовки.
Тут можна покидатися в мене помідорами і тапками, але не було ні одного інструктора з бригад, який при заході в 151НЦ не потребував би додаткового навчання. Вже не кажучи про актуальність програм та прав. Ми отримуємо фідбек з усіх напрямків. Наші люди працюють на ЛБЗ і все нове що починає використовувати ворог, ми опрацьовуємо, узагальнюємо і зразу вносимо в програми навчання. Трошки більше ніж за пів року десь відсотків на 30-40 від попередніх планів занять, щось потребує змін, щось уточнення. Це працює тільки тоді, коли є окремий механізм котрий кожен день над цим працює.
Саме тому, часті конфлікти, коли бригади готують рекрутів і запрошують навчальні центра прийняти вихідний контроль.
Дуже часто вони просто хочуть щоб людям поставили відмітку БЗВП і все. Навіть не привозячи людей. В нас є кілька кейсів з скандалами, коли наших інструкторів намагалися примусити фальсифікувати вихідний контроль. При чому починається з уговорів типу - "пацани вже на бойових, на позиціях, увійдіть у положення", а закінчується "підараси тилові, не хочете допомогти славетній бригаді, там пацани кров проливають а ви вмикаєте бюрократів", з подальшими дзвінками наверх та намаганням натиснути та примусити.
При чому, яке морально право (не кажучи про закон) відправляти ненавчених людей, або недонавчаних на "бойові", вбивати їх за тиждень і знову нити старшому начальнику що "ми не БГ, втрати великі" і так повторювати по колу?
Чим гірше підготовлений боєць тим вища вірогідність його втратити. Є 4 ОСНОВНІ дисципліни які мінімально повинен знати боєць щоб отримати відмітку БЗВП. Просто навчити стріляти? Це мало. Просто навчити переміщуватися? Мало. Комплекс основних дисциплін дає бійцю у складі підрозділу (підготовленого як мінімум так же) ефективно виконувати задачі, нищити ворога і при необхідності надати допомогу побратиму або собі.
Тепер про відношення до самого процесу і системи.
В армії США, Британії та інших арміях "першого світу", коли з лінійного підрозділу солдат виявляє бажання стати сержантом, проходить певну процедуру, та стає сержантом, а потім скоріше за все покидає підрозділ, це велика честь для сержантів та командирів які його підготували та навчили. Якщо з підрозділу хтось з солдатів заходить в результаті служби на навчання в якийсь крутий навчальний центр, це «ВАУ як круто» і це привід для гордості. Імена цих інструкторів знає кожен солдат в підрозділі. Це вклад підрозділу в розбудову армії та покращення її. Це державницька позиція, яка працює на всю армію. Це величезна честь. Це визнання підрозділу.
Спробуйте в нас (за винятком буквально кількох підрозділів в масштабах ЗС) вмовити командира роти або комбата відправити на навчання на пару тижнів кращого солдата, або молодшого сержанта, який чисто на інтуїції гарно все робить, але не має потрібних знань, з гарантованим поверненням назад. Вам розкажуть що саме на ньому тримається весь фронт, або сховають його по медицині, або відправлять кудись на якісь збори, або випишуть БРку, яку вигадають за 10 секунд. Його сховають. Його будуть ховати від навчання до тих пір, поки через брак елементарних знань він не загине або не отримає поранення.
Коли приходить розпорядження відправити на навчання кращих та вмотивованих, зливають весь непотріб і аватарів, які заважають. Маючи надію, що їх не повернуть в підрозділ. І дійсно. Деякі проходять навчання і потім не повертаються. А починають навчати поповнення для цього підрозділу в НЦ. Бо деяким НЦ начхати на якість, головне щоб % укомплектування інструкторами був високий. А потім цей же ротний, який вже став комбатом, нєгодує що в учєбці ХХ інструктори уєбани. Канєшно уєбани. Кого відправив того і зробили. А класних та мотивованих ти ховав, поки не стер по посадкам.
Коли приходить розпорядження з конкретним прізвищем бійця на відрядження, дуже дуже часто, це або ігнорують, або виписують БР і заводять людей на позиції. Але не відпускають.
Коли НЦ просить відпустити у відрядження стрільця, щоб його навчити на молодшого командира, а потім 80/20, або якісно навченим молодшим командиром повернути в підрозділ (якщо не дотягує до інструктора і не має потенціалу, бо це важка робота), або потім просити його віддати, то людину починають ховати.
Окреме вітання комбатам і комбригам, які ховають і не доводять до підлеглих розпорядження на відрядження. Тупо роблять вигляд що нічого не було. «Не приходило, ой загубили». По суті вони показують підлеглим, як можна забити хуй на розпорядження старшого командувача або НГШ.
А потім вони хочуть щоб бійці, які знають що він не виконує розпорядження, виконували його розпорядження з високою долею ризика. Ніде нічого не здається дивним? Тут я тебе найобую і ігнорую наказ НГШ, а тут я від тебе вимагаю довіри і виконання мого наказу. Це так не працює, хлопці.
Де взяти якісних мотивованих інструкторів з бойовим досвідом, якщо бригади не дають стрільця або молодшого командира на навчання? Відправляти у відрядження "для набуття бойового досвіду"? Це зазвичай цирк і наєбалово. в 99,9% це десь був, щось чув. Реального досвіду боїв зазвичай не отримують.
Обмежено придатні після поранення? Є в нас і такі хлопці. Але тут нюанс. 8-10 годин на полігоні в постійному русі на +40 спеки. Або на морозі. Є посади де можна брати людей з обмеженнями і ми з задоволенням це робимо. А є де просто цього категорично робити не можна. Бо доб'ємо людей. То де брати людей, якщо комбати і ротні не відпускають людей?
Кожен стрілець/сержант, який може стати інструктором в перспективі, може підготувати для свого підрозділу сотні людей. Якісно. Чесно. З повною віддачою. То чому не працює ця арифметика? Бо то гра в довгу? А треба задачу зараз? Якою ціною?
Наш ворог грає в довгу. Якщо ми не змінимо підхід, ми програємо. Нам не можна тільки в коротку перспективу. Загинемо всі.
Окрема біль то матбаза.
Якось соромно просити допомогу для навчальних підрозділів.
Чи дає щось держава? Так дає. Але знову упираємося в інтенсивність підготовки. Якщо десь відстрілюють за місяць 30 набоїв, а у нас 450-600, то в кого підрозділу буде більша витрата гонгів? Для розуміння, три дні тому замовили за спонсорські гроші на 320 тис гонгів. Бо ми по чесному готуємо людей. Ми ж бля, і є стандарти НАТО.
В нас частина тактичних дій відпрацьовується під скидами крейдових гранат. Під "учбовими атаками" FPV. Інтенсивність така, що плавляться мотори та аккуми. Бо ми по чесноку "стандарти НАТО".
Ті ж крейдові гранати, на кожного бійця на штурми, на засідки та патрулі. На розтяжки. І таких питань море.
Вже не кажучи про протидію старших начальників з високих кабінетів, які ніколи не були і не будуть в окопах, які просто не розуміють - нахуй так заморочуваться, якщо можна зробити все згідно-відповідно і прикрити свою сраку папірцями.
Проблема не в генералах. Я про кожного з них можу казати і погане і дуже багато гарного. Бо якщо центр існує і йому не заважають а допомагають у розвитку, то це не примарні слухи. Це дії. Які відображаються на ЛДЗ. А коли просунуті "молоді, прогресивні бойові" офіцери, забивають хуй і грають в одну хвіртку, то потім буде такий же совок, який зараз вони клянуть.
Ну, а ми дали будемо лупати сю скелю, боротися з системою і в'йобувати на полігонах по 8-10 годин на +42.
Бо ми 151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.
