Незважаючи на начебто позитивне завершення історії з незалежністю НАБУ і САП, наша країна поки що не вибралася остаточно з тієї політичної кризи, в яку почала сповзати. Адже Україна вже провалила значну кількість індикаторів ЄС, МВФ та Світового банку. А оскільки темп запровадження необхідних змін знизився, ще більше індикаторів може бути провалено в наступні квартали. Це призведе до втрати необхідного фінансування, що може запустити повноцінну економічну кризу — адже ми живемо без гіперінфляції та продуктових талонів під час великої війни виключно за рахунок постійної титанічної фінансової підтримки західних партнерів.
Тим часом Парламент продовжує послаблюватися: однопартійна більшість, якої фактично немає вже кілька років, скоро зникне й формально, навіть якщо корупційні підозри парі десятків її членів не перетворяться на судові вироки. Ще одна важлива риса політичної кризи — зменшення легітимності Президента, що є погано під час війни, бо доведеться ухвалювати непопулярні рішення, які вимагають високої легітимності (ми ще дуже далеко від перемоги, і в нас купа накопичених нерозв’язаних проблем). Ще більше потребуватимуть легітимності мирні переговори, які колись таки розпочнуться, — а до того часу легітимність продовжуватиме сповзати вниз. Натомість мораторій на народні протести фактично знятий, тож всі самообмеження й самоцензура, взяті на себе громадянами, значною мірою більше не діють. Нарешті, накопичення складних проблем вимагає складної системи їх розв’язання, а наша система управління навпаки все далі спрощується.
У мене немає певності, що правляча політична команда винесла добрі уроки з історії з НАБУ і САП. Можливо, в них є враження, що вони всіх переграли, що народ забуде й піде по домівках, а міжнародні партнери заспокоються. Саме так виглядали передумови ухвалення законопроєкту, який підірвав політичну стабільність 22 липня: думали, ніхто не зверне уваги. Варто було би нині зробити висновки. Я вже писав, що єдиним шляхом виходу з кризи бачу політичне лідерство, яке може призвести до поновлення довіри всередині й зовні. Мене зовсім не тішить втрата легітимності очільником держави під час великої війни.
Наш мінімальний порядок денний на найближчий час включає:
1. Реформа Бюро економічної безпеки.
2. Реформа митниці.
3. Поновлення міжнародних експертів у складі Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
4. Призначення відібраних суддів Конституційного суду.
5. Відмова від проблемних проєктів поправок до Кримінального кодексу.
6. Ухвалення закону про адміністративне судочинство.
7. Повноцінне відновлення трансляцій з парламенту, включаючи засідання комітетів.
8. Запровадження вчасного підписання президентом ухвалених законопроєктів.
9. Запровадження публічних консультацій під час розробки законопроєктів.
Ми не повернулися в ту точку, в якій були 21 липня. Це ілюзія. Ми начебто там, але насправді з великими політичними втратами. Не можна розслаблятися ні політикам, ні громадянам, ні міжнародним партнерам.
