«Не виноватая я, он сам пришел» – саме ця цитата з улюбленого радянським народом фільму «Діамантова рука» дуже яскраво описує ті наративи, які нещодавно озвучили звільнені «російські опозиціонери».
Ну, «російський опозиціонер» вже смішно, якщо чесно, це вже мем та оксюморон. Бо уся «російська опозиція», це ті ж самі наративи кремля, ті ж самі гроші кремля, ті ж самі цілі кремля й ті ж самі люди кремля. Тобто, щоб не казали «опозиціонери», а виходить «Крим – не бутерброд», «россия империя», «Украина должна уступить».
Нагадаю, про що мова: США, Німеччина, Словенія та Велика Британія здійснили обмін ув’язненими з росією у форматі 8 на 16, внаслідок чого було звільнено й не тільки іноземних журналістів, що опинилися у полоні, а й так званих «російських опозиціонерів».
Умовний колективний Захід медом не годуй, а дай врятувати «російську опозицію», бо ж там свято вірять у «торжество демократии» й «россияне должны взбунтоваться против своего тирана».
Тобто умовний Захід досі вірить, що «тиран» на росії виключно один, й це путін, а росіяни так собі, не приший кобилі хвіст, просто поруч стояли. Якщо це правда, в мене для вас сумні новини: хибна оцінка ситуації призводить до хибних рішень та хибних очікувань.
10 років війни, невже хтось у світі сидить у рожевих окулярах й чекає на росії революцію чесних людей, так сказати, свято опозиції, яка одразу «миру-мир», «вибори», «курс на цивілізацію»?
Тобто, як на росії переможе опозиція, війна скінчиться на один-два-стій, як там у російські пісні «бери шинель, пошли домой». Правда, світ не знає, що росіяни давно співають «бери Шанель, неси домой», але це не важливо, бо «миру-мир».
Як пояснити світу, що росія не зупиниться у своїй агресії?
Як зробити так щоб критична більшість людей у світі зняла рожеві окуляри та побачили гірку правду, страшну правду: росія ніколи не припинить війну.
Бо ж росія робить усе, щоб заспокоїти світ та заколисати його у «демократичні мрії». Тобто інформаційна війна продовжується.
Саме тому «російські опозиціонери», які на росії сиділи в комфортабельних умовах, виконуючи роль «голоса простого народа, который задыхается под тиранией путина» й були звільнені з «полону», щоб «нести в мир разумное, доброе про мир», а саме, працювати з тою частиною світу, яка ще вірить в «російську опозицію», «звергнення тирана путіна» та плекає надію на бунт у середині росії через вплив на «росийских отцов демократии», які ось-ось поведуть за собою нарід на штурм кремля й знесуть «єдиного винуватця війни», путіна.
Як бачимо росія вклалася в цей «загін» юних миролюбів дуже гарно, гра росії в «опозицію» з частиною умовного колективного Заходу продовжується.
А ось мене рожевий туман в очах умовного Заходу вже дратує. Бо ж неможливо, щоб світ був такий сліпий чи такий інфантильний. Чи може?
Бо тільки ми бачимо наших закатованих полонених, наших Героїв, яким у полоні відтяли голову, наших «азовців», які виглядають, як Ісус знятий з Христа, зневоджені, зраджені та голодні.
Хтось у світі крикнув «свободу Азову»? – ні! Бо світ не бачить цих полонених.
Бо тільки ми чуємо тисячі історій про закатованих та згвалтованих жінок, про згвалтованих російськими педофілами дітей про викрадених й вивезених на росію українських дітей.
Хтось у світі крикнув «зупиніть росію»? – ні, бо ж це горе оплакуємо лише ми.
Бо тільки ми живемо під час обстрілів й оплакуємо наші знищені міста.
Бо ми вкотре переживаємо геноцид, який нам вкотре влаштувала росія та який вкотре призводить до спустошення України.
Свідчень російських злочинів дуже мало в інформаційному просторі, зате багато розмов про мирні перемовини й очікувань миру.
Якогось біса вибрана морально-етична інформаційна норма «не демонізувати росію», бо що, путін нападе?
Світ досі не зрозумів ні російського цинізму, ні брехні, ні вміння маніпулювати, ну, а тим більше, світ не побачив усієї жорстокості росії, яку кожен день бачимо та відчуваємо ми.
Світ досі не зрозумів, що росіяни не прагнуть цивілізації, вони будуть жити у халупах, їсти змерзу гнилу картоплю, але пишатися росією та її «величчю».
Тому світ прагне миру. Це зрозуміло, бо ж усі нормальні люди прагнуть миру. Якого саме, кожна зі сторін має на це свій власний погляд. Лише ми прагнемо Перемоги.
От у «російської опозиції» мир по-руськи дуже цікавий – зніміть санкції з росіян, з росії, ми ж не винні, ми просто поруч стояли, коли путін напав на Україну, вбивав, гвалтував, обстрілював, бомбив, катував.
Ось такі цнотливі росіяни, які не винні, бо ж усе зло зробив лише путін-негідник!
«Звільнені» з російських в’язниць Ілля Яшин, Андрій Пивоваров і Володимир Кара-Мурза дали прес-конференцію в німецькому місті Бонні, висловивши свою «опозиційну» позицію: росія ні в чому не винна, усе це путін.
Тобто починає працювати версія «культ особистості», яку срср, колись розіграв з сталіним, уникнувши покарання за свої злочини, бо провину за усі злочини радянської людини та суспільства, в срср вміло переклали на одну людину – сталіна, таким чином, виправдавши та надавши індульгенцію на злочин усім, хто його скоїв.
Тим, хто писав доноси, тим, хто розстрілював, тим, хто катував.
«Запроваджені проти росії санкції з боку західних країн є «несправедливими», бо ці санкції направлені не проти «режиму путіна», а проти «всієї країни і простих громадян» – зробив заяву один з «опозиціонерів». Вау, яка полум’яна пристрасть.
Тобто на фронті зараз якийсь умовний «режим путіна» стріляє в українців, а в літаках «режим путіна» скидає бомби, «режим путіна» катує полонених, гвалтує українок, викрадає дітей поки «простий нарід росії», просто сидить вдома, нічого не бачить, не чує, не підтримує.
Цікава риторіка. Вона називається виправдання вбивць. Нівелювання злочину та приховання його за безіменним «ніхто». Простий нарід не винний, винний «ніхто». Якийсь «режим». Хто входить в цей режим? Хто підтримує цей режим? Хто виконує накази цього «режиму»? – народ, люди? Ні, каже «російська опозиція», ніхто! Ніхто не воює, не стріляє з громадян росії, ніхто не гвалтує, ніхто не підтримує, ніхто не радіє з наших вбивств, є, мовляв, на росії якийсь там «режим», але він окремо, а росіяни окремо.
Тобто на фронті зараз десь біля 500 000 осіб режиму путіна бігає зі зброєю по окупованим частинам України, ще якась частина «простих людей» обслуговує бомбардувальники, збирає зброю, ставить коди на ракети з координатами, працює пропагандистами, підпалює населення до ненависті, судить полонених, катує полонених…
Ненавиджу словосполучення «прості люди», бо це завжди про нівелювання, знецінення, про щось зле, як чорне зло у чорній кімнаті.
Скільки я бачу зла, його завжди ховають під маскою «прості люди». «Прості люди не знали», «простих людей обдурили». «Прості люди» завжди посміхаються, коли кажуть про свої злочини, бо ж вони не знали, не вміли, їх обдурили, вони не того хотіли, не так, як не знали, бо ж прості.
Насправді, це зло, яке ховаєтеся під маскою дурника.
Все ці люди знають, розуміють, приймають рішення.
«Режим путіна» це критична більшість росіян, простих людей, які підтримують цей режим, виконують його накази, бо є цим режимом. Режим путіна – це росія. Разом з цими «опозиціонерами».
Якщо цілий десант «опозиції» відправили до Європи з наративами «зніміть санкції, люди не винні» – санкції працюють, а люди винні.
Якщо цілий десант «опозиції» відправили до Європи з наративами «винний режим, а не уся росія» – «режим» готується до поразки й готує на заклання «ворога», тобто кілька людей (режим), яких росія готова віддати на заклання, оголосити «культ особистості» й заголосити – «ми не винні, це усе путін й шойгу, вони все це самі зробили, прості люди не знали».
Не факт, що «режим» доживе до затримання та суду. Не факт, що «режим» виявиться путіним, а не його не підсудним сто-трійником.
Світ має занотувати «путін – це є віддзеркалення мрій, думок та прагнень критичної більшості росіян, тобто путін це й є росія». Той, хто це заперечує, той намагається приховати злочини росіян. А ще, він готує світ саме до сценарію «путін ворог – росія ні», «ворог помер, то росія не винна». Дуже передбачуваний хід.
Усі виступи «опозиціонерів», це намагання створити умови, щоб усі військові, усі росіяни, хто зчинив злочини проти України мали можливість уникнути покарання. Ті ж самі судді, які засуджували наших полонених, чи охоронці, які їх катували, ті ж самі програмісти, які програмували ракети, обслуговування літаків, які нас бомбили, ті росіяни, які писали «вбивати», які «придбали» нерухомість у ТОТ.
А я дивлюся на скріни «простих людей», які живуть на росії та вимагають катування наших полонених, підтримують вилучання органів у наших полонених, радіють знищенню наших міст, щоб не забувати, якщо навіть світ дозволить собі забути.
Схоже, цим десантом «опозиціонерів» з росії почалась підготовка суспільства до сценарію «путін – ворог, путін – напав, путін – винен, росія – ні», «путін помер, то ворог зник, росія не винна». Дуже передбачуваний хід.
«Не виноватая я, он сам пришел» – саме ця цитата з улюбленого радянським народом фільму «Діамантова рука» дуже яскраво описує ті наративи, які нещодавно озвучили звільнені «російські опозиціонери».
Схоже ми на порозі цікавих подій.
