Образ зерна в Св. Письмі - це ще і символ Царства Божого, що або росте в наших душах і дає плід, або гине. Всі Божі створіння можна розрізнити за мірою їх вільного вибору. Людина відрізняється від інших створінь найбільшою свободою. Якщо людина реалізовує свою свободу - вона актуалізує в собі подобу Божу, якщо людина відмовляється від волі - вона нехтує Промислом Бога про себе.
Бог поважає нашу свободу, часто чекає роками поки ми усвідомимо наскільки великий дар носимо в собі. В випадку із народами і церквами ці очікування можуть бути сторіччями. Як це сталося і з українським народом, і з українською Церквою. Українське зерно не просто знаходилося край дорозі цивілізованого світу, не просто його душили "терня і волчци" байдужості та жадібності своїх та чужих панів, але й довгі роки воно було закатане асфальтом і камінням чужої правди та рабської "духовності". Бо церква МП багато років панувала в Україні і окрім рабської покори нічому не навчала свою паству.
Всі ми чули, як українська мова визнавалася другорядною, непридатною до молитви, мовляв, Бог не чує і не розуміє її. Заради справедливості, треба сказати, що Московська церква намагалися зробити рабів з усіх своїх вірних - не тільки з українців, але в нас це поневолення виглядало ще страшнішим, бо Московська церква гнобила не просто сусідній народ і його церкву, а власне джерело, свою Церкву - Матір. Чомусь пара десятків єпископів, зібравшись на таємну зустріч в ночі 1992 році до Харкова, вирішили за цілий народ - яка церква правильна, а яка - ні. Вони не тільки за народ вирішували, але й з Богом не рахувалися і потім почали кидатися анафемами направо й наліво. Ці архієреї чекали від українців рабської покори, слухняного виконання безглуздих "благословень".
Але ми бачимо чим все скінчилося. Бог не бува зневаженим. Зерно нашої свободи проростає крізь каміння і терня, крізь війну, коррупцію та плісняву. Бог допомагає нашому зерну свободи прорости, але, браття і сестри, свобода - це не лише дар, це - відповідальність. І скільки разів вже ми втрачали свободу через те, що самі знов і знов бажали єгипетського м'яса, а не Богом дарованої свободи.
Раб отримує рабство лише тоді, коли веде себе як раб. Вільна людина на кожному кроці свого життя актуалізує свободу.
Кожного дня ми маємо боротися за свою свободу у виборі святості, а не гріху.
