Фарисей починає з подяки Богу: «Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди: грабіжники, неправедні, перелюбники» Саме в цих словах нічого поганого нема. Не за ці слова він засуджений. Ми часто не такі, як інші люди, констатація цього факту не є чимось поганим. Але коли фарисей, звертаючи погляд на митаря, промовив: «або як цей митар.» в нього починаються проблеми. Саме тому, що він привласнив собі суд. Коли людина починає судити, вона сама підпадає під суд та покарання.
Притча про митаря і фарисея - це, крім іншого, розповідь про маніпуляції і розподілі ролей. Зазвичай всім дуже зручно грати свої звичні ролі в масовці. Ось митар - він збирає податки і бере зайве, а потім влаштовує бенкети. Ось фарисей - він дуже благочестивий, робить все за Законом, розмовляє солодким голосом, але всім пофіг що у нього в душі. Ось патріот - від рве на грудях сорочку за Неньку, влаштовує якісь акції, бігає з прапором нацжен, але чомусь купує дорогі квартири. Ось антикорупціонер. Ось житель Донецька. Ось ... Ось ... Ось ...
І на кожному можна повісити тавро і ярлик, і в підсумку всі будуть задоволені своєю грою.
Але приходить Христос і каже: "Чекайте, хлопці в кожному з вас такого намішано, що не акторами в масовці вам треба буті, а головну роль в філософській драмі з елементами екшну грати. Створіть метанойю, та мерщій до Царства!"
А ось тут вже все залежить від нас. Вдаримо ми себе в груди і скажемо: "Так, Господи! Хоч і грішний, але ось я! Візьми мене з собою! Помилуй мене!", Або все так же понуро будемо зневажати тих, кому в масовці дісталася більш брудна роль.
Підсумовуючи, хочу наголосити, що констатація того, що ми не такі, як інші зеленодранці, не є гріховною, або поганою. Це справді факт. Але якщо ми починаємо творити суд над своїм сусідом, промовляючи: «Ніколи не пробачу, що ти голосував за клована!», ми стаємо на шлях фарісея та самі підпадаємо під засудження і у пастку сатани.
У Бога багато милості. Ми самі часто помиляємося та робимо дурниці. Але правильно не в осуд впадати, а схилити голову, подивитися навколо, та слід за митарем промовити: «Боже, милостив будь до нас, грішних!»
А ось тоді можна смиренно вирушати до нових перемог, які обовʼязково будуть, не сумнівайтесь.
До речі, не будьте фарисеями, зробіть репост проповіді, це є блогочестиво вєсьма.
