Друге послання до Коринтян 9 глава (переклад архимандрита Рафаїла Турконяка)
6 ...хто сіє скупо, той скупо і жатиме, а хто сіє щедро, той щедро і пожне.
7 Кожний нехай дає за велінням серця, а не з жалем чи з примусу, адже Бог любить того, хто дає з радістю.
8 А Бог спроможний збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви завжди в усьому мали повний достаток і збагачувалися всяким добрим ділом,
9 як написано: Розсипав, роздав бідним; його праведність перебуває навіки!
10 А Той, Хто дає насіння та хліб сіячеві на поживу, нехай зростить і примножить ваше «насіння» і нехай виростить плоди вашої праведності.
Тут мова іде не лише про гроші, а про набагато більші речі. Бог благословляє кожного з нас тим насінням, котре через нас переростає в подяку.
У Бога немає інших рук, окрім наших. Ми стаємо Божими руками, котрі творять милосердя. Ми стаємо Його ногами, котрі поспішають творити Істину. Ми стаємо Його устами, котрі говорять про спасіння.
Світ Богові противиться. Світ Бога не приймає, а сам каже, що грішнику не потрібні посередники між людиною і Богом, і на цій підставі Бога відкидає.
Бог дає нам насіння благовістя та каже інакше: між людиною і Богом посередники не потрібні. А от між Богом та людиною вони просто необхідні, і Він без них, тобто без нас, не обійдеться. І в Нього немає інших рук, окрім наших.
Не сійте скупо, бо Бог не хоче скупо жати.
