Наша віра може вмістити в себе дуже багато, крім одного: страху. Страх з вірою несумісний. І я зараз не про страх Божій, це інше. Я зараз про страх, котрий зминає почуття та серце, примушує тремтіти коліна та робити дурні вчинки.
Євангеліє від Луки 8. 41-56 розповідає нам про зцілення кровоточивої жінки (західне Передання називає її Веронікою), та про воскресіння дочки начальника синагоги Іаїра.
Іаїр прийшов до Христа просити, щоби Той зцілив його хвору єдину дочку 12 років. І Ісус пішов, але по дорозі трохи затримався, і ось, вже поспышають з дому начальника синагоги і сповіщають: «Не турбуй Вчителя. Померла твоя дочка.» Господь чує ці слова і відповідає, навіть не тому, хто прийшов із поганою звісткою, а самому Іаїру: «Не бійся, тільки віруй!».
Ми зараз знаходимося майже в такому самому безпорадному стані, як і Іаїр. Нам кажуть «добрі люди», мовляв, все вже майже підписана капітуляція, нас продали, та всі потуги по збереженню українського суверенітету були марні. Зеленодранці – малороси перемогли, задавили масою, і нікому не потрібна та ваша Україна. На це Ісус нам відповідає так само, як і дві тисячі років тому: «Не бійся, тільки віруй!».
Зовнішні ознаки занепаду та руїни насправді можуть кидати нас у відчай. Але є одна надважлива річ, яку я хочу вам нагадати. В 14-му році було важче та страшніше. Лід по якому ми ішли був тоншим, а акули, які розкривали свої пащі, щоби проковтнути нас, були товстіші та зубастіші. Тоді нас Бог провів, проніс, проштовхав через небезпеки не тому, що ми були кращі, а тому, що Він так схотів у Своїй любові. Ми тоді не дивилися під ноги, а просто робили кожен свою справу зо дня на день, нам ніколи було роздивлятися на пащі морських звірів.
От і зараз не до того. І Бог нас не покинув, просто ми чогось почали дивитися не на Його сяючий образ, що веде нас через небезпеки, а озиратися по сторонах, тому і боїмось. А Він нам каже: «Не бійся, тільки віруй!». Ну а як без цього? Також, безумовно, треба буде готувати йолкі, термоси, гарний настрій, шини і багато інших цікавих речей. Але всьому свій час. І перемога – це стан душі, а не щось інше.
