Ісус Христос іде до Єрусалиму і Його зустрічає натовп. Він і раніше приходив туди, не раз біля Нього збиралася велика юрба народу. Люди слухали Слово, зцілялися від недуг, але такої урочистої зустрічі жодного разу не було. Бо зараз Христос іде до Єрусалиму не щоби проповідувати та зціляти, а щоби постраждати та померти заради нас з вами. Він іде на смерть, як цар іде на царство.
І хоча Він попереджав своїх найближчих учнів, що Син Людський має постраждати і бути вбитим, навіть вони не зрозуміли цього. Про “простий нарід” годі й казати. Народ радіє, але Ісус, дивлячись на Єрусалим, казав: “о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх.” (Лк. 19.42)
Часи змінилися, Євангеліє проповідане по всьому світу, а люди не порозумнішали. Просто якщо раніше юрба зустрічала Ісуса на вході в місто, то зараз шле всім навколо картинки у мессенджерах, наче від цього радості стане більше. Просто нагадаю, що так робити — це попса і зло.
Але ж ми не такі. Ми вважаємо себе свідомими християнами і добре розуміємо Кого і для чого зустрічаємо. Ми зустрічаємо Царя справжньої правди, за яку Він поклав своє життя. Це істина справжньої свободи в Ісусі Христі.
Ми сьогодні зустрічаємо Христа своєю правдою, своєю волею, в своїй хаті. Багато хто залишається на карантині і не може собі знайти ні гілочки верби. Але це не страшно. Єврейські діти зустрічали Ісуса з пальмовим віттям — символом незалежності Юдеї. Ми можемо зустрічати Господа з будь-якими квітами, навіть кімнатними. Можемо просто у гарних вишиванках, і це теж буде правильно. Суть свята не в вербі, або пальмі, і тим більше не в картинках у мессенджерах, а в розумінні того, що Бог став людиною, щоби кожна людина могла стати Богом.
Ми сьогодні залишаємось вдома, щоби хвороба не торкнулася нас і ще багато-багато років ми могли зустрічатися в храмі, вітати один одного і гучно виголошувати: “Спасіння наше від Господа! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна в вишніх! Амінь!”
