Інколи проходжу повз місцевий магазинчик з продуктами. Я знаю, що вони сєпари. Знаю, бо "із пєсні слов нє выкінєш". Бо діти в Москві, бо принципова позиція щодо "рассія лучшє" ДО повномасштабного, але ж вже й після 2014-го... Бо показова трансляція військового параду з Ма-а-асквы на 9 травня (теж вже після 2014-го), по телевізору в своєму магазинчику, для покупців. Просто до того, як почали бомбардувати Харків, за це не саджали, з конфіскацією майна. Тому крила там були розправлені ого-го.
А потім заткнулися. Стихли. Працюють собі, але ж я не вірю таким перевертням. Ті, яким "Україна нічєго нє дала", заробили в Україні на два будинки, на машини, на відпочинок закордоном чи не кожного року. Так, ділилися з податковою, з усіма, хто звик годуватися за рахунок підприємців - але чомусь думали, що на росії бізнес вести можна по-європейськи. Вибачте, так взагалі не розмовляю, але ж тут до слова: "з хрєна лі"?
Так ось, я як той узбек, чи таджик, який співає про те, що бачить, ідучи вулицею. Вони кинули якусь коробку для сміття, біля входу. Для покупців. Але користуються нею чи не всі перехожі, кидають туди все що можна й не можна. Напевно, кількість сміття перевищила допустимі норми, бо вище з'явився напис:
"Уважаємыє прохожіє! Это нє єдінствєнная мусорка по уліце! І нє мусоропєрєрабатывающій завод!!!"
Не допомогло, бо сьогодні вже бачу наступний напис, на багато рядків, які й смішно було читати, проходячи повз:
"Послєднєє прєдупрєждєніє!...
Бла-бла-бла..."
Якщо серйозно, то можна було би сказати їм: це ж ваші. Ваші собратья по разуму. З низькою культурою. Зі свинячим рівнем поваги до чужої праці. З відсутністю розуміння чужих зусиль. З невмінням реагувати на чужі прохання. Так само ВАШІ, окупувавши Луганщину, сьогодні вже звозять туди своє російське сміття, зробивши українську територію полігоном для відходів "вєлікой націі", яка плює за звичкою на все, що бачить, своє чи не своє.
Чомусь згадала, через цю історію, свою викладачку з філософії, в інституті. Вона була вічно насупленою. Я не бачила її усміхненою ні разу. Стиль спілкування завжди був якийсь "гавкаючий", немов всі їй винні. Так ось вона колись питає:
- Я не розумію, чому в магазині чи на ринку мені всі грубіянять? Чому так по хамськи зі мною себе ведуть?
А я дивлюсь на таких людей, які не бачать себе зі сторони, і не дивуюсь. Бо ж ви отримуєте те, що самі несете в маси.
